— Тоді й ми теж, — погодився Філіп.
Пан Герцун спохмурнів.
— Боюся, ця справа не для вас, хлоп’ята. Мінімальний внесок занадто високий для вас обох. Нічого, будуть іще інші можливості!
Філіп розлютився. Кричав на пана Герцуна, що так нечесно. Казав, що той такий самий, як крамарі на Біржі, котрі нахапали всіх багатств, і називав його такими іменами, що Каз зіщулився від страху. Коли Філіп хряснув дверима, усі в кав’ярні подивилися на червоне присоромлене обличчя пана Герцуна.
Він повернувся до свого кабінету й зсутулився на стільці.
— Я… я не можу змінити те, як робиться бізнес. Чоловіки, котрі керують угодою, шукають лише значних інвесторів, людей, котрі можуть захистити від ризиків.
Брати Бреккери тупцяли поруч із ним, не знаючи, що робити.
— Ви теж сердитеся на мене? — запитав пан Герцун.
Вони запевнили його, що в жодному разі не гніваються. Лише Філіп уважає, що з ним повелися нечесно.
— Я розумію, чому він розлютився, — вів далі пан Герцун. — Такі можливості, як ця, випадають нечасто, але тут уже нічого не вдієш.
— Я маю гроші, — мовив Джорді.
Пан Герцун поблажливо всміхнувся:
— Джорді, ти гарний хлопчина, і одного дня — я не маю жодних сумнівів — ти станеш королем Біржі, але в тебе немає тих коштів, яких вимагають від інвесторів.
Казів брат задер підборіддя.
— Є. З продажу батьківської ферми.
— Гадаю, це все, на що ви з Казом маєте жити. Цим не можна ризикувати на ринку, не важливо, наскільки ти впевнений у прибутку. Дитина твого віку не має права…
— Я не дитина. Якщо це гарна можливість, я хочу вхопитися за неї.
Каз ніколи не забуде тієї миті, коли жадібність захопила в полон його брата й невидима рука повела його вперед, важіль запрацював.
Пан Герцун довго вагався. Усі повернулися до будинку на Зельверстрат і до глупої ночі обговорювали деталі. Каз заснув, притулившись головою до боку сріблястого пса й затиснувши в кулачку червону стрічку Саскії.
Коли Джорді врешті збудив його, свічки вже догоріли й почало зоріти. Пан Герцун поросив свого ділового партнера прийти й укласти угоду щодо позички в Джорді. Не зважаючи на вік хлопця, чоловік мав позичити в нього гроші й вкласти їх у справу. Марґіт принесла всім чаю з молоком і гарячі млинці зі сметаною й варенням. Потім вони вирушили до банку, де зберігалися кошти, отримані від продажу татової ферми, і Джорді передав свої права на них.
Пан Герцун наполіг на тому, щоб відвести їх назад до пансіону, і обійняв хлопчиків біля дверей. Він простягнув старшому угоду про позику й застеріг, щоб той був із нею обережним.
— Зараз, Джорді, — виголосив він, — імовірність того, що торгівля йтиме погано, мізерна, але такий шанс завжди є. Якщо так станеться, я сподіваюся, ти не скористаєшся цим документом, щоб відкликати свою позичку. Ми мусимо розділити ризики навпіл. Я довіряю тобі.
Хлопець засяяв променистою усмішкою.
— Угода є угода, — запевнив він.
— Угода є угода, — велично відгукнувся пан Герцун, і вони потисли руки, як два поважні крамарі. Пан Герцун простягнув Джорді товстенький стосик крюґе. «Відсвяткуйте гарною вечерею. Повертайся до кав’ярні за тиждень від сьогоднішнього дня, і подивимося разом, як виростуть ціни».
Того тижня вони грали в «Лицарський турнір» і «Гвіздки» в гральних автоматах Ліду. Вони придбали Джорді нове ошатне пальто, а Казові — пару м’яких шкіряних черевиків. Вони їли вафлі та смажену картоплю, а старший із братів Бреккерів купував будь-який роман, що впадав йому в око в книжковій крамничці на Війнстрат. Коли тиждень минув, хлопчаки попрямували до кав’ярні, узявшись за руки.
Там було порожньо. Вхідні двері були зачинені й заперті на засув. Хлопчики притислися обличчями до темних вікон і побачили, що всередині все зникло — ані столів зі стільцями, ані великих бронзових кавників, ані дошки, на якій щодня крейдою писали цифри, які стосувалися продажів.
— Ми повернули не за той ріг? — поцікавився Каз.
Але вони знали, що повернули правильно. У нервовому мовчанні хлопчики рушили до будинку на Зельверстрат. Ніхто не відчинив, коли вони постукали в яскраво-блакитні двері.
— Вони просто вийшли кудись на хвилинку, — казав Джорді. Брати чекали на сходах кілька годин, поки сонце не почало сідати. Ніхто не прийшов і не пішов. Жодна свічка не засвітилася у вікнах.