— Як щодо інших ув’язнених у тимчасових камерах? — поцікавився Матаяс.
— Ми про це подбаємо.
Гелвар похмуро зиркнув, але він був не надто здивованим. Щойно вони опиняться в цих тимчасових камерах, Каз й інші будуть найбільш вразливими. Матаясові знадобиться лише одне слово, щоб вартові поклали край їхнім махінаціям. Саме це зробив би Брум, так повівся б благородний чоловік. Якась частина Матаяса вірила, що повернення до Фієрди поновить його здоровий глузд, дасть йому сил, щоб зректися цих дурнуватих пошуків пригод; натомість це лише змусило його палко прагнути повернутися додому, до життя, яким він колись жив серед своїх братів-дрюскеле, прагнути цього ще гостріше.
— Коли ми виберемося з камер, — продовжував Бреккер, — Матаяс і Джаспер охоронятимуть мотузку, що вестиме до стаєнь, поки ми з Віланом звільнимо Ніну та Інеж із жіночих тимчасових камер. Зустрінемося в підвалі. Там розташовується сміттєспалювач, і в пральні не буде нікого після того, як в’язницю буде зачинено на ніч. Поки Інеж лізтиме, ми з Віланом понишпоримо в пральні, чи нема там, бува, чогось, що він зможе використати для демонстрування. І на випадок, якщо фієрданці вирішили сховати Бо Юл-Баюра у в’язниці й полегшити нам життя, Ніна, Матаяс і Джаспер обшукають камери верхнього поверху.
— Ніна й Матаяс? — перепитав Джаспер. — Я, звичайно, далекий від того, щоб сумніватися в чийомусь професіоналізмі, але чи дійсно це найкраща пара?
Матаяс подавив злість. Стрілець мав рацію, але він ненавидів, коли його таким чином обговорювали.
— Матаяс знає всі процедури в’язниці, а Ніна може впоратися з будь-яким вартовим, не вдаючись до галасливої бійки. Твоє завдання — не дати їм повбивати одне одного.
— Тому що я дипломат у цій групі?
— У цій групі немає дипломатів. А тепер слухай, — вів далі Каз. — Решта в’язниці не схожа на тимчасову зону. Патруль біля камер змінюється щодві години, і ми не хочемо ризикувати, що хтось активізує сигналізацію, тож майте розум. Синхронізуємося за дзвонами Годинника Старійшин. Ми виберемося з камер одразу після того, як він відіб’є шосту, піднімемося сміттєспалювачем й опинимося на даху о восьмій. Жодних заперечень.
— А що тоді? — запитав Вілан.
— Перемістимося до даху сектора посольства та звідти дістанемося до скляного моста.
— Ми будемо з іншого боку контрольно-пропускних пунктів, — зауважив Матаяс, не в змозі впоратися з нотами захоплення в голосі. — Вартові на мосту вважатимуть, що ми ввійшли крізь посольські ворота й що наші папери вже ретельно перевірили.
Вілан насупився.
— У тюремних уніформах?
— Фаза друга, — оголосив Джаспер. — Шахрайство.
— Це правда, — погодився Каз. — Інеж, Ніна, Матаяс і я позичимо зміну одягу в однієї з делегацій — і ще дещо для нашого друга Бо Юл-Баюра, коли ми знайдемо його, — і неквапно шпацируватимемо скляним мостом. Знайдемо вченого й заберемо його назад до посольства. Ніно, якщо матимемо час, перекроїш його, наскільки зможеш, але лише до тої миті, поки ми будемо впевнені, що не спрацює сигналізація — ніхто не хоче, щоб серед гостей помітили ще одного шуанця.
Якщо Матаяс не наважиться дістатися до вченого першим. Якщо Юл-Баюр уже буде мертвим, коли вони знайдуть його, Каз не зможе звинувачувати Гелвара. Він отримає своє помилування.
А якщо йому не вдасться відокремитися від групи? Корабельна аварія може випасти на долю Юл-Баюра на зворотному шляху.
— Тож із цього я зрозумів, — підсумував Джаспер, — що застряг із Віланом.
— Якщо раптом виявиться, що ти маєш енциклопедичні знання Білого острова, навички зламувати замки, перелазити неохопні стіни чи фліртом виманювати в офіцерів високого рівня таємну інформацію, тоді ні. Окрім того, мені потрібно, аби бомби встановлювали дві пари рук.
Джаспер похмуро глянув на револьвери.
— Такий потенціал викинули на смітник!..
Ніна схрестила руки на грудях.
— Скажімо, усе спрацює. Як ми виберемося назовні?