— Друзі! — тихо звернувся Георгій у мікрофон. — Ми беремо напрямок до планети!..
— Ми спокійні, Георгію! Давай!.. — почувся низький, оксамитний голос Вано у динаміку.
І ось за ілюмінаторами спалахнули яскраві зірочки.
Вони оточили корпус «Думки» сліпучо-блакитним феєрверком. Корабель зустрів потоки мікрометеорів з антиречовини.
Автомати, по команді штурмана, миттю включили електромагнітне захисне поле. Корона вогню зникла.
Георгій витер піт з поблідлого лиця, слабо усміхнувся.
— Витримало поле!..
— Зачекай! — заперечив Джон-Ей. — Попереду — зустріч з масою антиматерії, яка в мільярди разів більша за масу метеорів!..
— Витримає! — весело озвався командир, не відриваючи погляду від екрана.
Планета наближалась. Вона аж надто була схожою до рідної Землі. Над її поверхнею пливли в блакитній атмосфері білосніжні хмари. Крізь розриви у хмарах вгадувалися обриси материків, в деяких місцях під променями рожевого сонця блищали іскорками води океану.
Космонавти не могли надивитися на чудесну картину. Просто не вірилося, що все навколо: рожеве сонце, планета, хмари над нею — складається з іншої речовини, ніж у рідній системі.
Автомати відзначили послаблення захисного поля. Очевидно, корабель ввійшов у атмосферу планети. Обличчя Георгія мов закам’яніло. Кожен нерв напружився до краю. З цієї секунди життя космонавтів залежало тільки від роботи реактора. Захисне поле буде вести безперервну боротьбу з океанами антиматерії, яка оточує посланців іншого світу звідусіль.
Зовні посилювалось сяйво вогняного вихору. Реакція взаємного знищення антиречовини і потужних квантів захисного поля відбувалася на відстані десяти метрів навколо «Думки». Ось мимо промайнули хмари — в ілюмінаторах поповзли туманні тіні й обірвалися. Крізь сліпучу корону, що оточувала зореліт, відкрилася безмежна панорама невідомої планети. «Думка», підкоряючись волі людей, все сповільнюючи політ, опускалася на березі океану. Зліва тягнулися масиви хащів, танули вдалині гірські піки, а праворуч котилися за обрій зеленкуваті хвилі океану…
Ніби велетенський болід, сяючи нестерпним блиском, корабель Землі повільно опустився недалеко від води і непорушно повис у повітрі. Гарячі вихори повалили гігантські дерева густого лісу.
Низьке потужне гудіння понеслося над океаном, завмираючи вдалині.
Космонавти прибули в антисвіт…
Антисвіт
Джон-Ей передав наказ Георгія — всім зібратися у центральній каюті. Через півхвилини з’явився командир. Весь екіпаж чекав його.
— Поздоровляю вас, друзі! — радісно сказав Георгій. — Ми в антисвіті! Пророкування скептиків провалилися!..
Довго стримуване напруження вилилося в бурхливі вигуки, але Георгій різким рухом руки зупинив товаришів.
— У нас нема жодної зайвої хвилини. Антисвіт — це колосальний океан ворожої нам матерії. Треба якомога швидше вилетіти звідси. Джар! Симон! Ден!..
— Я! Я! Я! — чітко пролунала відповідь.
— Вам я доручаю взяти запаси антиречовини, — сказав Георгій. — Ми на березі океану… Тут є багато великих брил каменю. Трьох шматків буде досить для нас. Одягайте захисні скафандри, беріть контейнери!..
Джар, Симон і Ден з готовністю, не кажучи й слова, підійшли до ніш з одягом. Інші хутко допомагали їм натягнути на себе громіздку апаратуру захисту.
— Уявляю, який феєрверк з нас вийшов би, якби потрапити в цей світ без захисту, — пожартував Ден.
— Дивись, не напророкуй собі! — похмуро кинув Джон-Ей.
— Досить! — різко обірвав Георгій. — Друзі!.. Енергії для захисту в ваших костюмах вистачить лише на десять хвилин. Отже…
— Отже, за цей час ми мусимо взяти антиречовину і вскочити назад, в корабель! — засміявся Джар. — Якщо ж ні, то…
Він зробив виразний жест рукою і свиснув.
За хвилину всі троє посланців в антисвіт були споряджені. Внутрішнім ліфтом вони спустилися вниз, до шлюзу.
Георгій і Джон-Ей піднялися в керівну каюту і включили систему кругового огляду. Все залишалося, як раніше. Спокійно хлюпотіла, переливалася на сонці вода океану та від вихорів гарячого повітря гнулися донизу гігантські дерева заростів.
Джон-Ей зв’язався з товаришами. На екрані з’явилося зображення шлюзу. Біля виходу стояли три чудернацькі постаті. Навколо скафандрів обвивався химерний ребристий каркас. Це була складова частина захисту.