– Тільки щоб увесь нарід одностайно став до боротьби, то 6ез танків і літаків розбили б ми польського окупанта й загнали б ген аж: за ріку Вислу, як колись гнав їх великий гетьман Хмельницький, – у задумі говорив Євген.
– А де візьмемо зброї, щоб успішно розбити озброєну польську армію? – питав я його.
– Сила духу й волі, – продовжував Євген, – це наймогутніша зброя. Подумай, коли б стали до бою мільйони, то вся зброя, яку має на наших землях ворог, могла б дістатися в наші руки в перших днях революції. Ундисти й опортуністи роблять закид нам, націоналістам, що ми, мовляв, із мотикою на сонце вибираємося. За їх думкою виходило б, що ми ніколи не виграєм революції. Це говорять слабодухи, які не вірять у свої сили, в сили народу, й вони за своєю духовістю не здібні стати до великого чину. Вони не вірять, що з одним обрізом можна здобути поліційну станицю з чотирма крісами й амуніцією, а далі до рук попаде цілий арсенал зброї. Коли б нарід дозрів до революції, то, кажу тобі, перед нею не встоялась би жодна ворожа армія на українських землях.
– То значить, Євгене, що треба наперед нарід приготувати до революції, але як це зробити?
– Бойовими акціями ОУН – впливає на психіку людей, які починають розуміти сенс революції і горять запалом боротьби з ворогом. У лави революційної боротьби стають нові покоління, які виховуються на традиції героїчної боротьби, й вони приспішать революційний процес.
– Скажи, Євгене, як можна стати членом ОУН?
Євген зупинився в половині кроку, обернувся й повільною ходою підійшов до мене. Його сірі очі пильно стежили за моїм зором, а кутики його уст ледь-ледь зраджували усмішку.
– А ти дуже хотів би стати членом ОУН?
Моє серце спішно почало битися, і я зрозумів, що від відповіді може залежати моя майбутність, що може здійснитися моя мрія, плекана в серці від дитинства.
– Я хотів би дуже, – і мій голос заломався наче б із страху, що Євген визнає мене за нездібного до ОУН.
– Дурненький ти ще, Богдане. Стати членом ОУН не є легко. Треба наперед бути готовим вмерти, а опісля вже стати членом. Це шлях тяжкий і небезпечний. Тортури, тюрма і смерть чигають на члена на кожному кроці, Щоб це все витримати й не заломитися в руках ворога, треба мати не абиякий характер і передовсім сильну волю. Бачиш, я і старший, сильно збудований, а до ОУН увійти боюся, не знаю, чи витримав би твердий шлях, чи витримав би тортури й не зрадив друзів.
– Думаєш, якби затиснув зуби в часі тортур і свято постановив мовчати, хоч би забили, чи це таки не можливо зробити?
– В тому і вся справа, щоб бути готовим умерти, а не зрадити. А чи ти свідомий цього?
– Я так і не раз над тим думав, не раз аж горю бажанням зробити щось корисного для української справи, навіть, щоб ризикувати життям.
– Цікаво говориш.
Євген узяв готовий гарячий чай та сів при столі. Але він змінив тему розмови і все одно не дав мені жодної надії, що я зможу зблизитися до ОУН.
«Цікаво, чи Євген справді не є членом ОУН, чи боїться мене», – товклася думка в голові.
4. СТРІЧА З ІВАНОМ КЛИМОВИМ
Це сталося влітку 1933 р. В Союзі не було великого руху, бо був «огірковий» сезон або переднівок. І той час люди менше мали грошей, а більше голодували.
Євген заглядав до вікна, виходив на поріг і знову вертався. Декілька хвилин його не було, але як прийшов, потягнув мене до бічного магазину.
– Вийди на подвір'я, там стрінеш двох мужчин, із ними можеш говорити відкрито й щиро, з повним довір'ям – сказав притишено Євген і відійшов.
Ці слова схвилювали мене, гаряча хвиля вдарила в моє обличчя і піт виступив на чолі. Я вийшов на подвір'я бічними дверима через нафтовий маґазин і відразу побачив двох невідомих мені мужчин. Один із них був старший, присадкуватий, низької будови, чорноволосий, борода випнята до переду. Другий був трохи нижчий, щуплий, коротка шия, хоч плоскі, але широкі плечі. Постава у нього проста, наче б себе свідомо підтягав вгору. Живий погляд сіро-зеленкуватих очей, простий і правильний ніс, широке погідне чоло вказували на розвинену інтелігенцію, а вузькі уста й випнута борода говорили про завзятість і рішучість думки.
Обидва підходили мені назустріч, усміхаючись при тому. Старший сміявся широко й показував свої нерівні зуби. Щуплий перший зі мною привітався.
– Називаюсь Іван Климів, а це мій друг …
– Вугляр,(Влодко Лобай із Стоянова) – представив себе присадкуватий і так сердечно потиснув мою руку, що пальці злипли до купи. При тому дуже пильно й допитливо дивився мені просто у вічі, що я відразу собі його вподобав.
– Ми про вас зібрали докладні інформації і можемо при ступити відразу до справи, – почав Іван Климів. – Ми є членами ОУН і по тій лінії хочемо з вами говорити. Перше наше питання: чи ви маєте охоту й добру волю стати членом ОУН і працювати як активний член організації?
– Це для мене велика радість стати членом ОУН, – відповів я без надуми.
– Добре, – продовжував Іван Климів, – ви знаєте, що праця в ОУН є тяжка й відповідальна, бо передовсім член мусить бути здисциплінований і виконувати кожний наказ чи доручення проводу, а в організаційній роботі затримати всі засади суворої конспірації. Член ОУН мусить бути готовий на найгірше: арешт, тортури й, навіть, смерть. Чи ви ті речі розумієте? Чи з тим ви є згідні?
– Так! – і мій голос чомусь задрижав.
– То добре. Нам треба, щоб ви зорганізували сітку ОУН у Радехівському повіті, – повідомив мене Іван Климів таким тоном, що я відчув його слова, як невідкличний наказ або рішучу вимогу.
Таке велике й відповідальне завдання мене повністю заскочило. Іван Климів помітив моє збентеження і продовжував далі:
– Не лякайтеся! Ми вже пробували тут організувати сітку через Кравцівну, Володимира Дибайла, а опісля через Юрка Березинського, який уже мав добрі успіхи. В деяких селах були вже підготовані члени ОУН, але протишкільна акція допровадила до арештування, й більшість членів попала до тюрми. Тож вам треба всю працю починати від початку, все наново. Всі доручення будете отримувати від Вугляра, який уже має зорганізований Стоянівський район із трьома селами. Він добра людина, – при цьому Іван Климів тицьнув пальцем у живіт Вугляра, з ним можете успішно працювати.
– Скільки вам років? – уперше заговорив Вугляр.
– Сімнадцять, – була моя відповідь і я почервонів, що такий шмаркатий.
– Трохи молодий! – сказав Вугляр.
– Це не шкодить, – поспішився ствердити Іван Климів, – головне те, що має добру волю й охоту працювати для справи. За це ти старший на чотири роки, й різниця віку буде вирівняна, – зажартував він.
Вугляр засміявся, при чому не забув показати свої нерівні зуби.
І так ми при першій зустрічі поладнали справу організаційної роботи.
Іван Климів подав мені ще декілька рад, підкреслив засади конспірації і обережности. Даючи практичні вказівки, як приступити до організування повітової сітки ОУН, доручив нарисувати мапу Радехівського повіту й накреслити організаційну схему сітки.
5. ПРАЦЯ В ОУН
За вказівками й порадами Івана Климова, я зачав організувати сітку ОУН у нашому повіті.
Радехівський повіт, хоч не зачислявся до великих, то все таки начислював біля 80 сіл і кілька містечок. У пляні було зорганізувати в кожній місцевості клітину ОУН.
Спершу я теоретично поділив цілий повіт на 6 районів, у проводі яких мав стати районовий провідник. Виглядало мені, що найперше треба підшукати в кожному районі відповідного районового, а при їхній співпраці легше буде поставити клітини по селах і містечках.
Працюючи в повітовому Союзі Кооператив, я мав нагоду пізнати кооперативних справників із кожного села. Були це люди переважно свідомі українці й добрі патріоти та наскрізь чесні. Від них я збирав усі потрібні інформації про діяльність у селі та про активних діячів у «Повіті» і товаристві «Сокіл». Найбільше мене цікавили молоді хлопці, до яких я мав підходити, будучи сам дуже молодим.