Найбільше йому сподобалася юридична записка, яку підготувала Еліс. Вона була забавною і креативною – зрозуміло, наскільки це припустимо у строгому документі. Партнери запросили Еліс до конференц-зали. Хтось згадав, що у вихідні вона виходить заміж. Фіннеґан сказав, що обожнює весілля, і Еліс жартома поцікавилася, чи не хоче він прийти на наше. На загальний подив, Фіннеґан відповів, що вважатиме за честь. Перед тим як піти, він ще раз підійшов до Еліс, і вона вручила йому запрошення.
Двома днями пізніше кур’єр привіз нам посилку. Того тижня ми отримали вже достатньо весільних презентів, тож особливо не здивувалися. Замість зворотної адреси було написано: Фіннеґани. Я розпечатав конверт; усередині виявилася біла листівка із зображенням весільного торту. Витончено.
Еліс та Джейку. Прийміть сердечні вітання з нагоди вашого майбутнього одруження. Поважайте свій шлюб, і він подарує вам багато щасливих моментів.
Ліам
Отримані до цього подарунки не можна було назвати сюрпризами. Я навіть вивів щось на зразок формули для визначення вмісту коробки. Вартість подарунка дорівнює доходу дарувальника, помноженому на кількість років знайомства і поділеному на число «пі». Ну, або щось на зразок того. Бабуся подарувала нам столовий сервіз на шість персон. Кузен купив тостер.
Однак обчислити подарунок від Фіннеґана не видавалося можливим. Процвітаючий бізнесмен, який тільки-но виграв гучну справу, музикант, у якого за плечима було безліч пісень, які, можливо, не принесли йому особливого багатства. Просто знали ми його зовсім недовго. Ну добре, ми взагалі його не знали.
Змучений цікавістю, я відразу ж відкрив посилку. Там виявилася велика, важка скринька із рецикльованої деревини з випаленим на кришці логотипом. Спочатку я подумав, що всередині якийсь ексклюзивний, жахливо дорогий ірландський віскі. Такий подарунок якраз відповідав би моєму рівнянню.
Мені стало трохи не по собі. Ми з Еліс не тримали вдома міцних напоїв. Я мушу пояснити. Ми з Еліс познайомилися в реабілітаційному центрі на північ від Сонома. Я тоді вже працював психотерапевтом і хапався за будь-яку можливість набратися досвіду. Друг попросив його підмінити, а я погодився. На другий день я вів груповий сеанс, на якому була присутня Еліс. Вона зізналася, що стала зловживати алкоголем і їй треба зупинитися. Не назовсім, а поки вона не змінить життя настільки, аби воно було стабільним. Вона сказала, що ніколи не пила раніше, але після серії трагічних випадків у родині стала поводитися нерозважливо і тепер хоче взятися за розум. На мене справили враження і її рішучий настрій, і ясність суджень.
Коли я через кілька тижнів повернувся в місто, то вирішив їй зателефонувати. Я вів групу для старшокласників зі схожими проблемами і сподівався, що Еліс погодиться перед ними виступити. Про свою проблему вона розповідала чесно і прямо, але чаруюче. Мені хотілося встановити довірчі відносини з підлітками, а Еліс вони послухали б. І анітрохи не зашкодило, що Еліс займалася музикою. Потерта косуха, коротке чорне волосся, гастрольні історії; вона круто звучала й виглядала.
Коротше, вона погодилася виступити перед групою, все пройшло добре, я запросив її пообідати, потім ми подружилися, стали зустрічатися, з’їхалися, ну а далі ви знаєте, я зробив їй пропозицію.
Отже, коли я відкрив подарунок від Фіннеґана, то внутрішньо зіщулився, побачивши шухлядки, схожі на футляр для страшенно дорогого алкоголю. У перші місяці нашого з Еліс знайомства вона взагалі не пила спиртного. Потім час від часу стала дозволяти собі баночку пива або келих вина за вечерею. Ті, у кого алкогольна залежність, ведуть себе не так. Однак у Еліс виходило зупинитися. Тільки пиво та вино. А стосовно міцних напоїв, то вона жартувала, що після них «дехто опиниться в тюрязі». Це важко уявити, але Еліс контролювала себе краще за всіх, кого я знав.
Я поставив подарунок на стіл. Витончений, елегантний дерев’яний ящик.
Однак напис на кришці був якийсь дивний.
«Договір».
Який це з ірландських віскі називається «Договір»?
Я відкрив скриньку і виявив усередині іще одну, обтягнуту синім оксамитом. У ній лежало дві дуже дорогі на вигляд авторучки, оброблені сріблом, білим золотом, може, навіть платиною. Я взяв одну і здивувався її вазі та формі. Таке дарують тим, у кого вже все є, і стосовно нас із Еліс це був дивний подарунок. Ми обидва дуже багато працювали і не бідували, звичайно, але не можна було сказати, що у нас є все. Я вже дарував Еліс красиву ручку на закінчення юридичної школи. Це була неймовірна річ, яку я замовив у приватного продавця у Швейцарії, перед тим кілька місяців витративши на вивчення асортименту ексклюзивного канцелярського приладдя. Відчуття при цьому було таке, ніби відчиняєш дверцята шафи, а за нею – цілий світ. Вартість ручки я, звичайно, від Еліс приховав, щоб вона не надто засмучувалася, якщо її загубить.