Поляки, які до сьогодні затято плямують українців за створення 10-тисячної дивізії «Галичина», сором'язливо промовчують, що зі західних, прилучених до Райху районів Польщі було мобілізовано до німецької армії близько 200 тисяч поляків. Під кінець війни лише до армії Андерса долучено 36 тисяч полонених поляків з вермахту. Під німецьким командуванням служило ще 40 тисяч польської поліції, а української — лише 8 тисяч. Щоб її не називати польською придумали нейтральний термін «ґранатова». Для повноти картини додамо, що у німецьких військах СС служило 40 тисяч голландців, 40 тисяч угорців, 25 тисяч фламандців, 10 тисяч французів, 10 тисяч італійців і 8 тисяч норвежців.
Вину за знищення євреїв покладають не лише на дивізію «Галичина», але і на УПА. Абсольвент львівського університету В. М. Радовський написав у 1992 році в ізраїльській газеті: «Це ж не секрет, що немалий вклад у катастрофу українського єврейства внесли українські військові формування, зокрема УПА, яке брало активну участь в акціях знищення багаточисельних ґетто, в тому числі і в розстрілах євреїв у Бабиному яру». Можна б відповісти В. М. Радовському, що знищення багаточисельних ґетто і розстріли євреїв у Бабиному яру воїнами УПА якраз і становить секрет, відомий лише йому одному. Ця голослівна заява нічим не обґрунтована.
А справжнім секретом, про який ні В. М. Радовський, ні його університетські вчителі не посміють згадати до сьогодні, це дві акції УПА, які вберегли в середині сорокових років український народ від тотального знищення. Саме УПА не допустила поголовної депортації українців з рідної землі. Про секретні сталінсько-жуковські плани виселення всіх українців, як це зробили з чеченцями, інгушами, балкарцями, калмиками та іншими народами, до Сибіру розповів Хрущов на закрито му засіданні XX з'їзду. Текст секретного наказу від червня 1944 року про виселення всіх українців оприлюднив генерал-майор НКВД Василь Рясной (див. Чуев Ф. Солдаты империи: Беседы. Воспоминания. Документы. — М., 1998). План депортації довелося Москві відкликати зі страху перед організованим загальнонаціональним повстанням під керівництвом проводу УПА. До повстанців відразу долучилися б озброєне підпілля Литви, Латвії, Естонії, а в перспективі й інші поневолені народи.
Коли вияснилося, що виселити всіх українців до Сибіру не вдасться, Москва вирішила застосувати випробуваний спосіб боротьби з українством — голодоморний погром. Навесні 1946 року Москва спустила Україні заздалегідь нереальний заготівельний план зернових (400 мільйонів пудів). Виконуючи наказ Кремля, республіканські органи з весни 1946 року розпочали «битву за врожай». Було наголошено, що «партія оцінює роботу кожного комуніста за тим, як він бореться за виконання хлібозаготівель». Колгоспи мали не тільки повністю виконати план заготівель, а й повернути державі всі борги за минулі роки.
Восени 1946 року розпочався голод. Коли в Україні голодомор косив людей сотнями тисяч, коли опухлі діти даремно благали: «Мамо, їсти…», Москва експортувала за кордон величезну кількість хліба та харчових продуктів. Це був хліб, вирваний із закляклих рук помираючих жінок і дітей. У 1946 році лише до Франції завезли за безцінь 500 тисяч тонн зерна. Безоплатно поставлялося зерно в Чехословаччину, Польщу, Румунію, Німеччину тощо. У 1946 році було вивезено за кордон 1,7 мільйона тонн лише самих зернових. А Україна корчилася в голодному зашморгу. Від січня до червня 1947 року органи міліції зареєстрували 130 випадків людоїдства і 189 — трупоїдства. Секретар Одеського обкому Кириченко розповідав Хрущову: «Я бачив жахливу картину. Жінка різала на частини труп своєї дитини, який лежав на столі. При цьому вона промовляла: «Меланку ми вже з'їли. Тепер ось засолимо Іванка, протримаємося ще трохи». Вважають, що голод 1946-1947 років забрав життя півтора мільйона українських селян. Документи Центрального державного архіву дають занижену цифру — 800 тисяч.
Показовий той факт, що провести голодомор на територіях, контрольованих збройними відділами УПА (Галичина, Волинь), совєтській владі не вдалося. Тут ніхто з голоду не помер. У директиві крайового проводу ОУН з приводу голодомору вказувалося: «Звертаємося до членських кадрів тримати твердий курс і ініціативу в справі надання допомоги братам зі східних областей. Поділімося усім, що в нас є». І люди ділилися. Так, УПА в 1946-1947 роках врятувала мільйони життів, що історики «совєтської» виучки сором'язливо тримають в секреті донині. Зате спішать приписати УПА винищення «багатьох ґетто».