«Ми зустрінемося в поліцейському судді за годину. Це лише формальність». Він потер підборіддя. «Це багато грошей. Поліція вже знайшла діаманти?» «Ти краще запитай у них. Я нічого не знаю про діаманти».
'О ні! Я повинен повідомити вам, що якщо діаманти все ще е... зникли. на волі, буде дуже важко домогтися, щоб вас звільнили під заставу. Ми докладемо всіх зусиль». Процедура в поліцейському суді тривала дуже коротко, не більше трьох хвилин. Воно могло бути ще коротшим, якби Брансхілл не протестував проти звільнення під заставу. «Діаманти ще не знайдені, ваша честь, і я боюся, що якщо в’язня звільнять, ми точно їх більше не побачимо. До того ж, якби ми не заарештували в’язня вчора ввечері, він був би сьогодні вранці у Швейцарії». — Ви вважаєте, що в’язень намагатиметься уникнути суду
зняти?'
— Я вірю, так, — рішуче сказав Бреншілл. «І є ще одна річ, ваша честь; ув'язнений утримується за звинуваченням у вчиненні насильства; він має кримінальне минуле, в якому застосування насильства є звичайним явищем. Я боюся вплинути на свідків».
Він мало не зайшов занадто далеко. «Ти віриш йому і покине країну і залякати свідків?» — запитав магістрат із ввічливою недовірою в голосі. «Я сумніваюся, що його жорстока рука досягне так далеко. Як би там не було, беручи до уваги тягар доказів і враховуючи, що викрадені речі все ще відсутні, я схильний з вами погодитися. У звільненні під заставу відмовлено». Брунсхілл посміхнувся і вже збирався сісти, коли суддя сказав: «Інспектор Брунсхілл, офіцер поліції за роками вашої служби повинен знати, що абсолютно неприпустимо посилатися на судимість, я надзвичайно здивований цим». Мені доведеться вказати на цю порожню пляму вашому начальству, і я подбаю про те, щоб ваш коментар було видалено зі звіту». Браншіл сів із червоним обличчям; Маскелл знизав плечима й запхав кілька паперів у свій портфель. І тому мене тримали в слідчому ізоляторі до суду. Тож я все-таки отримав нагоду помилуватися всередині Олд-Бейлі.
Маскелл обмінявся зі мною кількома словами, перш ніж мене відвели. «Отже, тепер я можу дізнатися, наскільки серйозні доводи, які поліція створила проти вас. Я поговорю з прокурором, а потім ми з вами все обговоримо. Якщо ви щось бажаєте, дайте мені знати, але ми, ймовірно, зустрінемося завтра».
До ув'язненого в СІЗО ставляться досить нейтрально: він ні винний, ні невинний. Їжа була смачна, пісня приємна, і не було ніяких дратівливих обмежень — крім одного. Мене не випустили з тюрми. Ну, не можна мати все.
Маскелл прийшов наступного дня, і ми сиділи в одній із кімнат для консультацій. Він уважно подивився на мене, а потім сказав: «Обвинувачення проти вас вагомі, містере Ріарден, справді дуже вагомі.
Якщо ви не зможете переконливо довести поза тінню сумніву, що ви не могли вчинити цей злочин, я боюся, що ви будете засуджені».
Я хотів щось сказати, але він випадково підняв руку: «Ми можемо обговорити це пізніше». Почнемо спочатку. У вас є гроші?»
«Близько 150 фунтів. Але я ще не оплатив готельний рахунок – у мене не було можливості це зробити. Я не думаю, що було б чудово, якби до зборів додали розносників. Таким чином, у нас залишилося близько 100 фунтів стерлінгів для гри».
Маскелл кивнув. «Як ви знаєте, про мій гонорар подбали. Але я не можу захистити вас у суді. Для цього вам потрібен адвокат у кримінальних справах, і вони навіть дорожчі за мене, особливо адвокати у кримінальних справах того рівня, який потрібен, щоб виграти цю справу. Ці 100 фунтів стерлінгів навіть не наближаються до тієї суми, що на це потрібно».
Я знизав плечима. — Це все, що я маю. Це було не зовсім так, але я зрозумів, що навіть найкращий суддя не зможе мене відповісти; не було сенсу кидати гроші у воду.
«Правильно. Ну, є певні домовленості для таких випадків, як ваш. Суд призначить вам адвоката. Погано те, що ви не можете вибрати його, але я не зовсім без впливу; Мені доведеться потягнути за кілька ниточок, щоб отримати найкраще».
Він дістав із сумки папку й відкрив її. — Ви повинні сказати мені, що саме ви робили того ранку. Він трохи почекав. — Я вже знаю, що ти не снідав у готелі того ранку.
«Я погано спав, — сказав я, — тому встав рано, щоб погуляти».