Я освіжив повітря в легенях за чотири вдихи й ризикнув глянути на Артіна. Прожектор знову оглядав воду, але не в моєму напрямку. Коли я збирався знову зануритися, я почув гуркіт і занурився якраз вчасно, коли швидкий моторний човен рушив до мене. Я поплив униз сильними гребками, і моторний човен пройшов прямо наді мною, зміщення води кидало мене вперед і назад у воді.
Мені довелося тричі спливати на поверхню, перш ніж дістатися до берега, а точніше до довгої версії яхт, пришвартованих кормою біля причалу в бухті Лаццаратто. Я сплив під ніс яскравого розкішного човна, пихкаючи й дихаючи, намагаючись відновити подих, але швидко зупинився, коли почув на палубі над собою босі ноги.
Хто б це не був, він виглядав дуже роздратованим. «Більше шуму – сьогодні ввечері всі готові. Якого диявола вони думають, що роблять?» Одна жінка сказала: «Мені здалося, що я щойно почула феєрверк». Феєрверк, до біса, це завтра ввечері. А хто влаштовує феєрверки для диявола о цій порі ночі?» Моторний човен знову проплив повз на великій швидкості, і човен, за який я тримався, шалено гойдався вгору-вниз у підкинутій носовій воді. Це викликало спалах гніву зверху. — Якого біса ти думаєш робити? — закричав чоловік, і я уявив його чорнявим чоловіком із надламаним голосом полковника у відставці.
Його дружина сказала: «Ти створюєш більше шуму, ніж усі інші, Джордже». Ходи до мене спати!»
І знову почувся звук босих ніг на палубі, коли вони відходили. «Добре, але я не буду багато спати», — гаркнув він. «Завтра я збираюся поговорити з менеджером клубу. Цього не можна робити серед ночі».
Я посміхнувся й проплив ще кілька човнів, перш ніж вилізти на берег. Потім я помчав до місця, яке домовився як місце зустрічі з Елісон. Я сподівався, що вона встигла. Я хвилювався за Елісон з кількох причин. Коли ми були в Ірландії, вона підозрювала мене і вголос запитувала, чи не продав я бізнес Брейкерам. Тепер я їй не довіряв. Якщо те, що сказав мені Вілер, було правдою — що Макінтош збожеволів, — тоді я справді мав проблеми, тому що Макінтош не зробив би щось подібне випадково. Але чому я повинен вірити Вілеру? З якої причини він сказав мені правду? У такому випадку лише одна людина могла б видати справу — Елісон!
Цей ланцюжок думок швидко зруйнував нещодавній епізод на Артіна відрізати. Якщо Елісон зрадила справу, чому вона врятувала мене? Тоді чому вона пішла на це з цим акуратним маленьким пістолетом, поранивши одного чоловіка, убивши іншого та витягнувши Стеннарда з халепи? Це мало ще менше сенсу. Але я вирішив у майбутньому пильно стежити за місіс Сміт — якщо припустити, що її не забрав той моторний човен.
2
Мені довелося чекати п’ятнадцять хвилин, поки вона приїхала. Вона була виснажена - настільки втомлена, що не могла вибратися з води. Я відтягнув її вбік і трохи почекав, доки вона оговталася настільки, щоб заговорити. Її перші слова були: «цей клятий човен — ледь не переїхав мене двічі». — Вони вас бачили?
Вона повільно похитала головою. «Я так не думаю — їм просто пощастило».
«Мене теж мало не впіймали», — сказав я. — Що сталося з нашим гребним човном?
Я бачила, як один чоловік знайшов цей гачок, — сказала вона, — і знала, що ти в біді. Я підійшов до носа і піднявся на борт через якірний ланцюг; Я дозволив човну відпливти». «На моє щастя. Ви до біса спритні з цією рушницею.
— Шість метрів, не більше. Кожен може це зробити».
«Всі випадково не були там, — сказав я, — ви були».
Вона озирнулася. «Нам краще піти. Вони можуть знайти нас, якщо ми залишимося тут».
Я заперечливо похитав головою. «Ми досить безпечні. Ця затока має стільки заточок і струмків, що Вілеру та його друзям довелося б проривати понад десять миль берегової лінії. Але ти правий - нам краще йти. До готелю ще досить далеко, і я хочу бути там до світанку. Тобі вже краще?» Елісон підвелася. 'Я готовий.'
Я підрахував, що нам знадобиться добра година пішки, щоб дістатися до готелю. Ми йшли мовчки; Я не знаю, про що думала Елісон, але мені було цікаво, що я можу зробити. Нарешті я сказав, що я справді все зіпсував — моїм завданням було повернути Слейда або вбити його. Ні те, ні інше не спрацювало».