— Поранений у хребет Маленький Чоловічок, — проспівав він. — Не відчуваєш ніг? Як це сумно. Ти нічого не відчуватимеш, коли я буду відрізати тобі яйця. — Ґрутас посміхнувся до леді Мурасакі. — Зробимо з них вам гаманця для монеток.
Ганнібалові очі розплющилися.
— Ти бачиш? — Ґрутас похитав довгим лезом у нього перед обличчям. — Перфектно! Дивись сюди.
Ґрутас став перед леді Мурасакі і легесенько провів вістрям вниз по її щоці, ледь натискаючи на шкіру.
— Я можу додати кольору її щічкам.
Він ввігнав стилет у спинку стільця впритиск до її голови.
— Я можу створити нові нірки для сексу.
Леді Мурасакі не промовила ані слова. Її очі не відривалися від Ганнібала. Його пальці ворухнулися, він трошки пересунув руку до голови. Його очі переходили з Ґрутаса на леді Мурасакі і знову назад. Леді Мурасакі підняла свої сповнені тривоги й болю очі на Ґрутаса. Вона могла ставати красивою настільки, наскільки їй бажалося бути красивою. Ґрутас нахилився і міцно поцілував її, уп’явся їй у розтулені губи, розмазався своїм лицем по її обличчю, його тверде лице зблідло, його бліді очі не моргали, коли він занурився в її блузку.
Ганнібал закинув руку собі за голову і витягнув з-за коміра кинджал танто, у крові, покривлений, помічений Ґрутасовою кулею.
Ґрутас моргнув, лице його здригнулося в болісній конвульсії, ноги йому підломилися, і він упав із перерізаними піджилками, з-під нього вивернувся Ганнібал. Леді Мурасакі зв’язаними у щиколотках ногами вгамселила Ґрутаса в голову. Той спробував підняти свій пістолет, але Ганнібал перехопив дуло, викрутив його вгору, пістолет вистрелив, але Ганнібал різонув Ґрутасу зап’ястя і пістолет відлетів геть. Ґрутас почав повзти до нього, підтягаючись на ліктях, потім звівся на коліна і колінкував, падав і знову зводився на ліктях, мов та тварина з переламаним хребтом на дорозі. Ганнібал розрізав пута на руках леді Мурасакі, і вона одразу вирвала стилет зі спинки стільця, сама перерізала собі мотузки на ногах і відійшла, вставши в кутку поряд із дверима. Ганнібал, із закривавленою спиною, перегородив Ґрутасу шлях до пістолета.
Ґрутас укляк на колінах і подивився вгору на Ганнібала. Безпросвітний спокій огорнув його. Він зазирнув Ганнібалу в очі своїми блідими арктичними очима.
— Разом ми відпливаємо в смерть, — промовив Ґрутас. — Я, ти, твоя мачуха, котру ти трахаєш, люди, котрих ти вбив.
— Вони були не люди.
— Який був на смак Дортліх, як риба? А Мілка ти теж з’їв?
Леді Мурасакі заговорила з кутка.
— Ганнібале, якщо Попіль візьме Ґрутаса, він напевне не зачепить вас. Ганнібале, залишіться зі мною. Віддайте його Попілю.
— Він з’їв мою сестру.
— Ти теж її їв, — сказав Ґрутас. — Чому б тобі не вбити себе?
— Ні. Це брехня.
— Їв, їв. Добрий Каструльник нагодував тебе звареною з неї юшкою. Тепер ти мусиш вбити всіх, хто про це знає, чи не так? Твоя жінка тепер це знає, тобі доведеться і її вбити.
Ганнібал затулив вуха руками, не випускаючи скривавленого ножа. Він повертає голову до леді Мурасакі, шукає її погляд, кидається до неї і хапає її в обійми.
— Ні, Ганнібале, це неправда. Віддайте його Попілю.
Ґрутас поспішає до пістолета і говорить, говорить.
— Ти їв її, у напівсвідомому стані, ще й жадібно облизував ложку.
Ганнібал заволав у стелю: «Ніііі!» — і, задерши ножа, стрибнув на Ґрутаса, наступив на пістолет і різкими порізами накреслив криваве М на його обличчі, скімлячи:
— М — це за Мішу! М — це за Мішу! М — це за Мішу!
Ґрутас впав на спину, а Ганнібал вирізав велике М на його тілі.
Ззаду почувся плач. І постріл, примарний посеред його червоної мряки. До Ганнібала дійшло, що бабахнуло в нього над головою. Він не знав, чи в нього поцілили. Обернувся. Позаду нього стояв шкіпер, спиною до леді Мурасакі, з-під його ключиці стирчало руків’я стилета, лезо прохромило аорту, пістолет випав із руки шкіпера, і він повалився долілиць.
Ганнібал зіп’явся на ноги, лице — червона маска. Леді Мурасакі заплющила очі. Вона тремтіла.
— Вас поранено? — спитав він.
— Ні.
— Я кохаю вас, леді Мурасакі, — сказав він. І ступив до неї.
Вона розплющила очі й відвела від себе його руки в крові.
— Що залишилося всередині вас для кохання? — спитала вона і вибігла по трапу з каюти вгору на палубу, а там через поруччя пірнула рибкою у воду каналу.