— То був суцільний хаос, — розповідав Новіков, молодий ІТ-бізнесмен і мотиваційний спікер, який потрапив до президентської адміністрації приблизно в той час.
За його словами, процес проведення співбесід і найму персоналу нагадував «дуже унікальний експеримент із політичного краудсорсингу».
— Креативний і дуже каліфорнійський, я б сказав, за своїм підходом.
На практиці це часто означало, що друзів і колег президента просували на посади, для яких вони майже — або геть — не мали досвіду й знань. Новіков — яскравий приклад. Молодий і люб’язний, із бездоганною після навчання у британському пансіоні англійською, він був відомий на ІТ-сцені Києва своїми семінарами з «футуризму», де розповідав, як нові технології змінять людство. Зеленський відвідав одне із занять 2018 року, коли готувався балотуватися в президенти.
— І ми знайшли спільну мову, — казав мені Новіков.
Незабаром він почав надавати передвиборчому штабу Зеленського консультації з питань енергетики та інновацій. Після перемоги на виборах оточення Зеленського розрослося, приваблюючи різних сірих кардиналів і пристосуванців.
— Звичайне післявиборче вікно можливостей: дає шанс перестрибнути вище через кілька сходинок кар’єрною драбиною, — пояснював Новіков. — Старі люди, нові люди, неофіти, корумповані еліти, усі бігали довкола й намагалися урвати ласий шматок.
Новіков спробував влитися у цей колектив, використовував кожну нагоду побувати на Банковій. Якось увечері, невдовзі після інавгурації, вони сиділи в кабінеті Зеленського й обговорювали, як поводитися з адміністрацією Трампа, та як влаштувати візит до Білого дому. Новіков висловив здивування, що в президентській адміністрації цього завдання ще нікому не доручили. Зеленський повернувся до нього:
— Хочеш цим зайнятися?
Відповідь не забарилася: чому б і ні? Якщо комік зміг стати президентом, то технологічний гуру зможе розібратися з американцями. Після зустрічі Новіков сів в авто, щоб їхати додому, і відкрив на телефоні браузер. Набрав у пошуковому рядку: політична система США.
— Я почав самостійно вивчати, — розповідав він мені пізніше, — заплутані механізми, за якими насправді працює США.
Обізнаність Зеленського в цьому питанні була не набагато кращою. Якось під час передвиборчої кампанії в Києві майбутній президент попросив мене просвітити його щодо вдачі Дональда Трампа, немов кожен американський журналіст має про це якесь особливе уявлення.
— Який він? — поцікавився Зеленський. — Нормальний легінь?
Від цього запитання мені заціпило. Навіть елементарного ознайомлення із заявами Трампа вистачило б, щоб зрозуміти його ставлення до України. Від самого початку своєї каденції 2017 року Трамп висловлював захоплення Володимиром Путіним і знецінював НАТО. Повторював твердження Путіна про те, що в президентські вибори 2016 року втручалися українські політики, а не російські шпигуни. Вторував російським тезам про Крим, заявивши якось — півострів належить Росії, адже більшість його мешканців розмовляє російською. Зеленський бачив ці сюжети в новинах, але, здається, не хвилювався. Вірив, що їхня з Трампом схожість — однакове минуле як телезірок, статус аутсайдерів у політиці — дозволить самим лише жартом і посмішкою змінити думку Трампа про українців. Зеленський не мав уявлення, у що вплутується.
Тим часом у Білому домі для групи радників Трампа, на чолі з його особистим адвокатом Руді Джуліані, Україна вже стала ідеєю фікс. Джуліані був переконаний, що Україна — це ключ до переобрання Трампа 2020 року, і з певного погляду адвокат мав слушність. Головним опонентом у перегонах 2020 року буде Джо Байден, а кожен, хто уважно спостерігав за кар’єрою Байдена, розумів: Україна — одне з його вразливих місць.
На посаді віцепрезидента Байден поставив собі за мету допомогти Україні захиститися від вторгнення Росії в Крим і на Донбас. Від імені адміністрації Обами контролював мільярди доларів фінансової і військової допомоги США Україні. Підштовхував уряд Петра Порошенка боротися з корупцією, підсилювати суспільні інституції та призначати посадовців, яких США вважали незаплямованими й компетентними. Водночас син Байдена, Гантер, почав працювати в українському енергетичному секторі — сумнозвісному болоті корупції та зловживань. Навесні 2014 року Гантер Байден погодився на щедро оплачуване місце в раді директорів української газовидобувної компанії «Бурісма». Угода кидала на Байденів жахливу тінь, адже мала вигляд класичного випадку зловживання впливом. Навіть якщо Джо Байден жодним чином не допомагав «Бурісмі», посада його сина в раді директорів наражала обох на звинувачення в корупції. Тож, коли саме Трамп і Джуліані скористаються цією вразливістю, було лише питанням часу. У 2018 році, готуючись протистояти Джо Байдену в президентських перегонах, Трамп із командою почали шукати компромат на Байденів в Україні.