На жаль, я не зміг бути присутнім під час усіх ваших розмов із Бушардоном, адже видали цей злочинний «закон про національну безпеку». Тепер на багато засідань адвокатів захисту просто не допускають — юридична помилка, яку завжди виправдовують «заради Батьківщини». Але я маю високопоставлених друзів і знаю, що ви сперечалися з капітаном Леду, стверджуючи, що повірили його щирості, коли він пропонував гроші за роботу подвійного агента й шпигунство на користь Франції. Тоді німці прекрасно знали, що з вами відбувається, і розуміли, що все, що вони можуть зробити, — це скомпрометувати вас іще більше. Але, на відміну від подій у нашій країні, вони вже забули про агента Н21 і сконцентрувалися на тому, що насправді могло зупинити наступ союзників: на солдатах, іприті та поросі.
Я знаю репутацію в’язниці, у якій востаннє відвідаю вас цього світанку. Колишній лепрозорій, а потім притулок, перетворений на місце утримання під вартою й виконання вироків упродовж Французької революції. У цих камерах зовсім немає гігієнічних умов, приміщення не провітрюються, і в смердючому повітрі, котре практично не циркулює в замкненому просторі, поширюються хвороби. Цю в’язницю населяють в основному повії та люди, яких вирішили заховати від світу, користуючись потрібними зв’язками, власні сім’ї. Також її застосовують для медичних досліджень ті, хто вивчає людську поведінку, хоч один із них уже давно розповів, що «ця молодь є об’єктом значного інтересу для медиків і моралістів. Ці маленькі беззахисні істоти, яких через суперечки спадкоємців відправляють сюди у віці семи-восьми років, «щоб навернути на розум», проводять дитинство в оточенні корупції, проституції та хвороб, а коли настає час виходити в суспільство у вісімнадцять-двадцять років, уже не мають жодного бажання жити й повертатися додому».
Наразі одна з ваших сусідок по камері — жінка, яку ми називаємо борцем за жіночі права. І, що найгірше, її називають пацифісткою, антипатріоткою, пораженкою. Звинувачення проти Елен Бріон — ув’язненої, про яку я пишу, — дуже схожі на звинувачення проти вас: отримання грошей із Німеччини, листування із солдатами та виробниками зброї, очолення профспілок, підбурювання робітників і публікація підпільних журналів, де стверджено, що жінки мають рівні з чоловіками права.
Швидше за все, доля Елен буде такою самою, як ваша, хоч і маю певні сумніви, оскільки вона француженка, має впливових друзів-журналістів і ніколи не використовувала ту прокляту всіма моралістами зброю, яка зробила вас першою в черзі до пекла Данте, — спокусу. Мадам Бріон вдягається, як чоловік, і пишається цим. Окрім того, її визнала зрадницею Перша військова рада, котра має репутацію справедливішого суду, ніж суд на чолі з Бушардоном.
Я незчувся, як заснув. Коли прокинувся, одразу подивився на годинник: до нашої останньої зустрічі в цій проклятій в’язниці залишається тільки три години. Неможливо висловити все, що сталося відтоді, як ви найняли мене фактично проти своєї волі. Я думав, що невинуватості достатньо, аби звільнити вас із лап нашої хваленої юридичної системи, котра, однак, нині, під час війни, стала помилкою Справедливості.
Я підійшов до вікна. Місто спало, лише групи солдатів, які прибули з усієї Франції, співаючи, проходили вулицями в напрямку вокзалу Аустерліц, не знаючи своєї долі. Чутки нікому не дають відпочинку. Сьогодні вранці говорили, що ми відкинули німців за Верден; уже вдень якась панікерська газета написала, що турецькі батальйони висадилися в Бельгії й прямують до Страсбурга, де буде вирішальна битва. Тож ми переходимо від ейфорії до відчаю сто разів на день.