Віолончеліст поглянув на келих. Вона гадала, що він поводитиметься зарозуміло і попросить додати шкірку лимона чи оливку, але ні, він просто дивився на келих. І так само робив круп’є. І ще розпорядник позаду нього.
— Моя родина чекає на вас у готельному номері нагорі, — повідомив він жниці Анастасії. Вона кивнула.
— Номер 1242.
Вона мала знати такі речі.
— Прошу, обов’язково запропонуйте спершу поцілувати свого персня моєму синові Джорі — йому найскладніше все це прийняти. Він наполягатиме, що інші мають отримати імунітет першими, але для нього багато означатиме першим отримати дозвіл поцілувати персня, навіть якщо він пропустить інших поперед себе.
Він ще хвильку щось обдумував, дивлячись на келих, і провадив:
— Боюся, що я змахлював, але можу закластися, що вам це вже відомо.
Цю ставку він теж виграв.
— Ваша донька, Кармен, з вами не живе, — мовила жниця Анастасія. — Тобто вона не має права отримати імунітет, хоча чекає з іншими у вашому готельному номері.
Вона знала, що віолончелісту сто сорок три роки і він виростив кілька родин. Інколи суб’єкти її збирання намагалися отримати імунітет для усієї сили-силенної своїх нащадків. У таких випадках вона мала їм відмовити. Але всього одна донька? Жниця Анастасія могла таке дозволити.
— Я надам їй імунітет, якщо вона пообіцяє про це не вихвалятися.
Він з великим полегшенням видихнув. Цей обман, безперечно, був для нього тягарем, але якщо жниці Анастасії про це відомо, то це взагалі не обман — і тим більше, що він зізнався у всьому якраз перед смертю. Тепер він міг полишити цей світ з чистим сумлінням.
Нарешті пан Гоґан елегантно підняв келих і почав роздивлятися рідину, в якій відбивалося світло. Жниця Анастасія не могла стриматися, щоб не уявити, як його внутрішній годинник відраховував цифри до нуля.
— Ваша честе, хочу подякувати вам, що подарували мені ці кілька тижнів для підготовки. Це просто неоціненно для мене.
Ось чого не можуть збагнути в Цитаделі женців. Вони так сфокусувалися на самому акті вбивства, що не здатні осягнути, які саме елементи входять в акт смерті.
Чоловік підняв келиха до вуст і зробив манюсінький ковток. Облизав губи, оцінюючи смак.
— Ледь чутно, — сказав він. — Будьмо!
Тоді він за раз влив у себе всю рідину і ляснув келихом по столу, штовхаючи його до круп’є, який трохи відійшов.
— Я подвоюю ставку! — сказав віолончеліст.
— Це бакара, сер, — відповів круп’є, в якого трохи тремтів голос. — Ви можете подвоїти ставку, граючи у блекджек.
— Дідько.
А після цього він опустився у кріслі й помер.
Сітра перевірила його пульс. Вона знала, що нічого не намацає, але процедури варто дотримуватися. Вона проінструктувала круп’є запакувати келих, шейкер і навіть тацю та знищити все це.
— Це сильна отрута — якщо хтось помре, необережно з усім цим обходячись, то Цитадель женців оплатить їхнє відродження й компенсує їхній клопіт, — сказала вона, а тоді підсунула купку свого виграшу до фішок мерця. — Хочу, щоб ви особисто простежили за тим, щоб родина пана Гоґана отримала увесь виграш.
— Так, ваша честе.
Круп’є зиркнув на її перстень, наче вона може запропонувати йому імунітет, але вона прибрала руку зі столу.
— То я можу розраховувати, що все буде як слід?
— Так, ваша честе.
Вдовольнившись, жниця Анастасія пішла дарувати згорьованим родичам річний імунітет, ігноруючи ціле сузір’я очей, які намагалися не дивитися на неї під час пошуку ліфтів.
5
Необхідна темрява
Мене завжди турбували ті, хто може з великою ймовірністю змінити світ. Я ніколи не можу передбачити, як саме вони досягнуть змін, а лише що мають на це шанси.
Від миті, коли Сітра Терранова почала навчатися у високоповажного женця Фарадея, її шанси змінити світ збільшилися стократ. Не ясно, що саме вона зробить, та й результат теж нечіткий, але хай що це буде, вона його досягне. Цілком можливо, що через її рішення, досягнення, помилки людство може або піднестися, або занепасти.
Я б її скеровував, та оскільки вона жниця, я не можу втручатися. Лише можу спостерігати, як вона злітає або падає. Яке розчарування — мати стільки влади і водночас не могти застосувати її, коли це важливо.
Сітра поверталася з казино на публікарі. Він був на автопілоті й зареєстрований, і щойно вона сіла всередину, зник вогник, що позначав зв’язок зі Штормом. Авто знало, що вона жниця, завдяки сигналу з її персня.