Жниця Кюрі сумно засміялася.
— Анастасіє, ти поцілила в десятку. Саме цим і є Цитадель женців: школою, де вбивають.
Ксенократ оголосив пообіднє засідання відкритим — це було одне з його останніх діянь на посаді верховного клинка. Обидва кандидати виголосять імпровізовану промову, а далі розпочнуться дебати, які модеруватиме парламентар, що сидить праворуч від верховного клинка. Тоді, після ряду питань і таємного голосування, клерк Цитаделі женців, який сидить ліворуч від верховного клинка, порахує голоси.
Для визначення порядку виступів двоє кандидатів скористаються новітнім і надзвичайно складним методом: кинуть монетку. На жаль, оскільки на світі більше не поширене використання фізичних грошей, одного з учнів відіслали в штаб-квартиру Цитаделі женців шукати їх.
А поки всі чекали, події повернули в надзвичайно сюрреалістичному напрямку.
— Пробачте, ваша світлосте, — прозвучав тремтячий голос. А тоді заговорив трохи впевненіше. — Пробачте, ваша світлосте!
Це був жнець Брамс. І щось у ньому змінилося, але Анастасія не могла зрозуміти як.
— Конклав упізнає високоповажного женця Брамса, — сказав Ксенократ. — Але хай що ви хотіли сказати, прошу, робіть це швидко, щоб ми могли продовжувати.
— В мене є ще одна номінація.
— Перепрошую, Брамсе, але ви не можете номінувати себе — це має зробити хтось інший.
Кілька женців презирливо засміялося.
— Ваша світлосте, я номіную не себе, — він відкашлявся, і цієї миті Анастасія зрозуміла, що саме в ньому змінилося. Він одягнув іншу мантію! Вона й досі була оксамитова, персикового кольору з ніжно-блакитним оздобленням, але на цій, немов зорі, сяяли вшиті опали.
— Я бажаю номінувати на посаду верховного клинка Мідмерики високоповажного женця Роберта Ґоддарда.
Момент тиші… а тоді ще кілька смішків, хоча й не зневажливих. А нервових.
— Брамсе, — повільно заговорив Ксенократ, — якщо ви раптом забули, жнець Ґоддард загинув понад рік тому.
І тоді, почали повільно відчинятися важкі бронзові двері зали проведення конклаву.
34
Найгірший можливий світ
Я розумію біль. Можливо, не фізичний, а біль, коли знаєш, що на горизонті маячить щось жахливе, однак ти не в змозі цьому запобігти. Незважаючи на весь мій інтелект і на всю владу, якою наділило мене людство, я абсолютно не здатен змінити деякі речі.
Я не можу діяти з приводу будь-чого, що мені розповіли таємно.
Я не можу діяти з приводу будь-чого, що побачив у свої камери в приватних помешканнях.
І головне, я не можу діяти з приводу будь-чого, що хоч віддалено має стосунок до Цитаделі женців.
Я можу, максимум, лише туманно натякнути на те, що варто зробити, і дозволити діяти громадянам. І навіть тоді немає гарантії, що з мільйонів можливих дій вони оберуть необхідні для відвернення катастрофи.
І це біль… біль мого усвідомлення просто неможливо стерпіти. Бо в мене не заплющуються очі. Ніколи. Тож мені залишається тільки незмигно дивитися, як моє любе людство повільно вдягає мотузку, на якій пізніше повіситься.
Повільно відчинилися бронзові двері, й усередину широким кроком зайшов кремований жнець. Кімнату наповнили шоковані скрики і рипіння стільців, коли всі присутні почали підводитися, щоб краще бачити.
— Це справді він?
— Ні, неможливо.
— Це якийсь трюк!
— Це, певне, самозванець!
Він рухався центральним проходом не своєю ходою. Розв’язніше. Наче помолодшав. І він чомусь здавався трохи нижчим, ніж раніше.
— Так, це Ґоддард!
— Постав з попелу!
— Гіршого часу важко вигадати!
За ним у залу зайшла знайома фігура в яскраво-зеленому. Жниця Ренд теж вижила? Тепер всі звернули погляди до відчинених бронзових дверей, очікуючи, що сьогодні можуть також повернутися з мертвих женці Хомський і Вольта, але нікого більше не було.
Ксенократ аж побілів за трибуною.
— Щ… що це означає?
— Ваша світлосте, пробачте мою відсутність на останніх кількох конклавах, — Ґоддард говорив помітно інакшим голосом, — але мені жорстоко відрубали голову, і тому я не міг прийти, жниця Ренд може засвідчити.
— А… але ж ідентифікували ваше тіло! Воно згоріло аж до кісток!
— Тіло — так, — мовив Ґоддард, — але жниця Ренд була достатньо добра, щоб підшукати мені нове.
Тоді підвівся схвильований жнець Ніцше, якого ці події однозначно приголомшили, як і решту.
— Ваша світлосте, я бажаю відкликати свою кандидатуру на посаду верховного клинка, — сказав він. — Я бажаю відмовитися й офіційно підтримати номінування високоповажного женця Ґоддарда.