— Ми вищі за це! — знову наполягав жнець Мандела. — Ми — женці!
— Ми — люди, — нагадала йому Марі. — Ми помиляємося. Повірте, якщо Ґоддарда оберуть верховним клинком, то половина тих женців, які його туди призначили, ще до ранку про це пожалкує, але буде вже запізно!
Більше й більше женців підходили до Марі, щоб висловити свою підтримку, але навіть попри це, було неясно, чи цього вистачить. Анастасія вирішила, що поки ще залишилося кілька хвилин перерви, теж гратиме свою роль. Вона скористається своїм упливом і поговорить з молодшими женцями. Можливо, переманить на свій бік хоч когось із тих, хто потрапив під Ґоддардові чари. Але, звісно ж, першим їй зустрівся Моррісон.
— Захопливий день, правда?
Анастасії урвався терпець.
— Моррісоне, прошу, просто дай мені спокій.
— Агов, припини бути таким… упертюхом, — відреагував він, хоча з цього вагання посередині фрази Анастасія чітко зрозуміла, що він хотів сказати «стервом».
— Я серйозно ставлюся до обов’язків женця, — сказала вона йому. — Я поважала б і тебе більше, якби ти теж так робив.
— Я роблю! Якщо вже забула, то я другим підтримав номінацію верховної дами, хіба ні? Я знав, що одразу ж перетворюся на ворога всіх женців нового ладу, але все одно на це пішов.
Вона відчула, що її втягують у мелодраму, і знала, що так лише марнує дорогоцінний час.
— Моррісоне, якщо хочеш бути корисним, то використай свій шарм і привабливість, щоб завоювати жниці Кюрі більше голосів.
Моррісон посміхнувся.
— То ти вважаєш мене привабливим?
Вона більше не збиралася цього продовжувати. Воно просто не варте того. Анастасія рушила геть, але він сказав таке, що зупинило її як укопану.
— Химерно, як Ґоддард не зовсім Ґоддард, правда?
Вона обернулася до Моррісона, і його слова так зачепилися в її свідомості, що стало майже боляче.
Помітивши, що вона знову звернула на нього свою увагу, Моррісон провадив.
— Тобто людська голова — це ж типу десять відсотків людини, правильно?
— Сім відсотків, — виправила Анастасія, пригадуючи цей факт з курсу анатомії. Підсвідомі коліщатка в її голові, що доти стояли на мертвій точці, тепер крутилися з рідкісною енергією.
— Моррісоне, ти геній. Тобто ти ідіот, але також геній!
— Дякую, здається.
Вже відчинили двері до зали, щоб женці могли повернутися. Анастасія проштовхувалася крізь натовп, шукаючи більше дружніх облич — тих, хто міг ризикнути заради неї.
Жниця Кюрі вже зайшла всередину, але Анастасія все одно не проситиме Марі: та і так має достатньо з чим боротися. Не могла вона попросити й женця Манделу — він головує в Інкрустаційному комітеті й нагороджуватиме перснями учнів, яких збираються висвятити в женці. Може, звернутися до женця Аль-Фарабі, але він уже дорікнув їй поганим знанням парламентської процедури — і просто знову вилає. Їй був потрібен той, кого вона вважала другом, хто міг навчити її, як працюють інтриги Цитаделі женців. Як усе робиться… і як не робиться.
Анастасія пригадала про Шторм. Як він знайшов лазівку у власних законах, щоб поговорити з нею, коли вона перебувала між життям і смертю. Він сказав, що вона важлива. Навіть цінна. Вона підозрювала, що це частково залежало від її сьогоднішніх дій. Тепер прийшла черга Анастасії знайти лазівку і розширити її достатньо, щоб пропхати туди всю Цитадель женців.
Нарешті вона обрала гідного змовника.
— Женче Сервантес, — заговорила вона, міцно хапаючи його за руку, — можна з вами поговорити?
Двох нових женців висвятили, а двом учням відмовили. За іронією долі, той, який бігав по монетку, став женцем Торпом — на честь олімпійського атлета, який славився своєю швидкістю. Дівчина стала жницею Маколіфф на честь першої астронавтки, яка загинула в космічній катастрофі, що відбулася задовго до жахливих космічних катастроф ери безсмертя.
Коли учні, що були на своєму першому і другому конклаві, вийшли для проходження випробування, женці вже досягли нервової межі: всі думали лише про голосування за верховного клинка, але Ксенократ постановив, що цього не буде до закінчення випробувань учнів, бо хай який буде результат, після цього вже неможливо буде повернути конклав до порядку.
Випробуванням керував жнець Солк, і екзаменували знання отрут. Кожного учня попросили приготувати конкретну отруту й антидот до неї, а тоді по черзі їх випити. Шестеро виконали це успішно, а троє ні, тимчасово загинувши, тож їх мали мерщій доправити до центру відродження.