— Ну гаразд, — мовив Ксенократ, коли винесли останніх тимчасово мертвих учнів, — чи є в нас ще якісь справи перед початком голосування?
— Нумо вже починати! — заволав хтось, роздратований зі зрозумілих причин.
— Ну гаразд. Прошу підготувати ваші планшети.
Він змовк, поки всі женці готувалися до миттєвого електронного голосування, ховаючи свої планшети в складках мантій, щоб навіть сусіда не міг побачити, за кого вони віддають голос.
— Голосування почнеться за моїм сигналом і триватиме десять секунд. Будь-який не відданий голос вважатиметься відмовою від голосування.
Анастасія нічого не сказала жниці Кюрі, а натомість зустрілася поглядом з женцем Сервантесом, який їй кивнув. Вона глибоко вдихнула.
— Починайте! — наказав Ксенократ, і почалося голосування.
Анастасія проголосувала в першу секунду. Тоді почала чекати… і чекати. Вона затамувала подих. Вибір часу мав бути ідеальним. Помилитися було неприпустимо. Коли минуло вісім секунд, вона підвелася і закричала достатньо голосно, щоб усі почули.
— Я вимагаю проведення слухання!
Верховний клинок підвівся.
— Слухання? Ми ж посеред голосування!
— Це кінець голосування, ваша світлосте. Час вийшов — усі голоси вже зараховані, — Анастасія не дозволила верховному клинку її заткнути. — Будь-який жнець, який має слово, може вимагати проведення слухання до оголошення результатів!
Ксенократ глянув на парламентаря, який сказав:
— Вона має рацію, ваша світлосте.
Принаймні сотня женців почала гнівно горлати, але Ксенократ, який уже давно забув про свій молоток, почав так люто їх лаяти, що протести стихли до буркотіння.
— Стримуйтеся! — скомандував він. — А всіх, хто не здатен, виженуть з конклаву!
Тоді він обернувся до Анастасії.
— На яких підставах ви просите про проведення слухання? І сподіваюся, вони важливі.
— На тих підставах, що в панові Ґоддарді недостатньо женця, щоб займати посаду верховного клинка.
Ґоддард не зміг стриматися.
— Що? Ця тактика, безперечно, покликана затягнути процес голосування і збити з пантелику!
— Голосування вже закінчилося! — нагадав йому Ксенократ.
— Тоді хай клерк оголосить результати! — вимагав Ґоддард.
— Прошу, — сказала Анастасія, — але я маю слово, і результати не можуть бути оголошені, доки я його не передам або доки не задовольнять мого прохання.
— Анастасіє, — провадив Ксенократ, — ваше прохання не має сенсу.
— Пробачте, що не погоджуюся з вами, ваша світлосте, але має. Як сказано в основоположних статтях Першого Всесвітнього конклаву: жнець має бути готовий до жнецтва як розумом, так і тілом, а це мають підтвердити регіональні збори женців. Але в пана Ґоддарда залишилося тільки сім відсотків тіла, яке висвятили в женці. А його решту — включно з тією частиною, де був перстень, — ніколи не висвячували в женці.
Ксенократ просто недовірливо на неї витріщався, а в Ґоддарда фактично піна з рота пішла.
— Це абсурдно! — загорлав Ґоддард.
— Ні, — заперечила Анастасія, — ваш учинок, пане Ґоддард, якраз і є абсурдним. Ви з поплічниками замінили ваше тіло, провівши заборонену Штормом процедуру.
Підвелася жниця Ренд.
— Ви переходите всі межі! Закони Шторму нас не стосуються! Ніколи не стосувалися і не будуть!
Однак Анастасія не здавалася, а натомість продовжувала спокійно звертатися до Ксенократа.
— Ваша світлосте, я не планую оспорювати вибори — бо як це можливо, якщо ми й досі не знаємо, хто переміг? Я прошу лише дотриматися норми, ухваленої на початку існування Цитаделі женців — якщо точно, то в Рік ягуара, — автором якої є другий всесвітній верховний клинок Наполеон, і я її процитую: «На офіційне слухання Світової ради женців можна винести будь-яку спірну подію, що не має прецеденту в правилах парламентської процедури».
Тоді підвівся жнець Сервантес.
— Я підтримую висунуту високоповажною жницею Анастасією вимогу про слухання, — і після його підтримки підвелася принаймні сотня інших женців і почала схвально аплодувати. Анастасія глянула на жницю Кюрі, яка була, м’яко кажучи, спантеличена, але намагалася це приховати.
— То ти про це говорила з женцем Сервантесом, — з перекошеною посмішкою мовила вона. — Ох, ти ж мала хитра дияволиця!
На трибуні Ксенократ консультувався з парламентарем, який лише знизував плечима.
— Вона має рацію, ваша світлосте. Вона мала право просити про слухання до оголошення результатів виборів.