Ґоддард завагався, а тоді здався.
— Ну гаразд.
Рован підвівся. В нього не було причини вірити, що вони дотримають слова, але хай як йому хотілося відмовитися битися проти Ґоддарда, та Рован також хотів отримати шанс його перемогти. Бути до нього так само безжалісним.
Ренд оголосила новий матч. Вони двоє почали ходити колами. Ґоддард знову напав перший, але цього разу Рован ухилився і поцілив у нього ліктем. Ґоддард уже посміхався, усвідомивши, що бій справді відбувається.
Поки вони жорстоко боролися, Рован зрозумів, що Ґоддард мав рацію. Було важко перемогти комбінацію Тайґерових м’язів і Ґоддардової кебети. Але Рован не збирався подарувати Ґоддардові цей день. Не зараз. Ніколи. Коли справа стосувалася бокатору, Рован чудово витримував тиск, і цей день не стане винятком. Він провів серію прийомів, після яких Ґоддард почав задкувати, аж доки Рован не кинув його на підлогу й не притиснув до неї.
— Здавайся! — закричав Рован.
— Ні!
— Здавайся!
Але Ґоддард не здався, тож його програш визнала Ренд.
Тоді, щойно Рован його відпустив, Ґоддард почимчикував до шафки, витягнув пістолет і притиснув Рованові до ребер.
— Нові правила, — сказав він і натиснув на гачок, пустивши кулю, що розірвала Рованове серце і розтрощила лампу на тому боці кімнати.
Рована почала охоплювати темрява, але він устиг ще розсміятися.
— Шахрай, — мовив Рован і помер.
— Ах… брудно, — відреагувала жниця Ренд.
Ґоддард уклав пістолета їй у руку.
— Ніколи не завершуй матчу, доки я не дозволю.
— То це й усе? — поцікавилася вона. — Це було збирання?
— Ти серйозно? І проґавити шанс жбурнути його під ноги великих згубників під час слухання щодо мене? Відвези його до автономного центру відродження. Хочу, щоб він повернувся якнайшвидше, і я знову його прикінчу.
Тоді Ґоддард пішов геть.
Коли він зник, Ренд поглянула на Рована: він був на сто відсотків тимчасово мертвий. У нього були розплющені очі, а на вустах і досі залишалася зухвала посмішка. Колись Ренд ним захоплювалася — навіть заздрила йому, бо Ґоддард приділяв йому так багато уваги під час навчання. Вона знала, що Рован зовсім не такий, як вони з Ґоддардом. Підозрювала, що він може зламатися, — але ніколи не очікувала, що це трапиться так грандіозно. Ґоддард міг звинувачувати лише себе, що поклався на хлопчину, якого жнець Фарадей обрав за співчутливість.
Айн не надто вірила в співчуття. Ніколи нікому не співчувала. Вона цього не розуміла, і її обурювали ті, хто в це вірив. Тепер Рована Даміша як слід покарають за його мрійливі ідеали.
Вона обернулася до охоронців, які просто стовбичили, точно не знаючи, як діяти.
— Що з вами не так? Ви ж чули женця Ґоддарда! Відвезіть його до центру відродження.
Коли Рована забрали з апартаментів, незворушний домашній робот очистив мат від крові, й Айн сіла в крісло, з якого могла милуватися неймовірним краєвидом. Хоча Ґоддард майже ніколи її не хвалив, вона знала, що обрала правильне місце для їхнього повернення. Техаська Цитадель женців не чіпає їх, доки вони тут нікого не збирають, а камери Шторму працюють лише в загальних місцях, і тому тут простіше не потрапляти йому на очі. До того ж простіше знайти автономні місця, як-от центр відродження, до якого зараз прямував Рован. Там нічого не питають, доки їм платять, і хоча у всьому світі женці все отримують безкоштовно, але автономія — це автономія. Ренд відчепила один з нижніх смарагдів, біля облямівки мантії, та передала охоронцю, щоб заплатити за Рована в центрі відродження. Цього було більш ніж достатньо, щоб покрити вартість.
Айн ніколи не була інтриганкою. Вона надавала перевагу життю одним днем, слухалася імпульсу, її мотивувала примха. В дитинстві батьки називали її блукаючим вогником, і вона насолоджувалася тим, що цей вогник смертоносний. Однак тепер вона спробувала, як воно — бути розробником довгострокового плану. Вона гадала, що буде просто відступити і дозволити Ґоддарду знову керувати після його відновлення — бо те, що з ним відбулося, було більше схоже на відновлення, ніж на відродження, — але їй здавалося, що його темперамент і нехарактерну імпульсивність варто підкоригувати. Чи походить ця імпульсивність з дев’яноста трьох відсотків Тайґера Салазара? Вони обоє були зарозумілі, це точно. Але наївність Тайґера замінив характер Ґоддарда. Айн мала визнати, що її тішила простодушність і незрілість Тайґера. Але коліщатка великого задуму завжди перемелюють невинність — а за розрахунками Айн, Ґоддард просував справді великий задум, який її хвилював. Жнецтво без обмежень. Світ забаганок без наслідків.