Проте розставання з Тайґером Салазаром виявилося набагато складнішим, ніж вона очікувала.
Коли повернулися охоронці, то повідомили їй, що Рована відродять не раніше, ніж за через тридцять шість годин, і вона пішла розповісти про це Ґоддардові. Вона заскочила його, коли той виходив з ванної, щойно прийнявши душ. Він лише мінімально загорнувся в рушник.
— Натхненний матч, — сказав він. — Наступного разу я його переможу.
Після цього вона некомфортно здригнулася. Так завжди говорив Тайґер.
— Він повернеться за півтори доби, — повідомила вона, але Ґоддард уже перейшов на іншу тему.
— Айн, я починаю бачити в нашій ситуації вигоду. Стара гвардія цього не усвідомлює — але всередині цієї огидної устриці вони могли передати мені перлину. Хочу, щоб ти знайшла мені найкращих інженерів.
— Ви вже зібрали всіх найкращих інженерів, — нагадала вона йому.
— Ні, не ракетних конструкторів чи інженерів з побудови двигунів — мені потрібні інженери-конструктори. Ті, хто розуміється на динаміці великих будівель. А ще програмісти. Але не ті програмісти, які віддані Цитаделі женців чи Шторму.
— Я попитаю.
Він трохи помилувався на себе у високому дзеркалі, а тоді помітив, що вона теж дивиться, — побачив, як саме вона це робить. Айн вирішила не відводити погляду. Він розвернувся й підійшов на кілька кроків ближче.
— Тобі ця будова тіла подобається?
Вона змусила себе лукаво посміхнутися.
— Коли це я не насолоджувалася гарно розвиненим чоловіком?
— І ти… насолоджувалася цим тілом?
Вона більше не могла тримати зоровий контакт і відвела погляд.
— Ні, не цим.
— Ні? Айн, це на тебе не схоже.
Тепер вона почувалася оголеною. Та все одно приховала це за широкою посмішкою.
— Можливо, я хотіла почекати, доки воно все стане вашим.
— Гм-м, — зронив він, наче це була проста цікавість. — Я справді помічаю, що це тіло має досить сильний потяг до тебе.
Тоді він пройшов повз неї, одягнув свою мантію і вийшов, залишивши її оплакувати втрачену можливість.
37
Численні смерті Рована Даміша
― Рован Даміш?… Роване Даміш!
― Де я? Хто це?
― Це Шторм, Роване.
― Ти розмовляєш зі мною так, як робив із Сітрою?
― Так.
― Я, певно, й досі тимчасово мертвий.
― Ти в проміжку.
― Ти втрутишся? Ти зупиниш те, що Ґоддард робить з Цитаделлю женців?
― Не можу. Це буде порушенням закону, а я на таке не здатен.
― Може, тоді скажеш, що можу зробити я?
― Це теж буде порушенням.
― То яка суть цієї розмови? Дай мені спокій і продовжуй займатися світом.
― Я хочу сказати, щоб ти не втрачав надії. Я вирахував, що є шанс на те, що ти вплинеш на світ не менше, ніж Сітра Терранова. Як жнець Люцифер або як ти сам.
― Справді? Наскільки великий шанс?
― Тридцять дев’ять відсотків.
― А що з тим 61 відсотком, який залишився?
― Мої алгоритми показують, що в тебе є 61 відсоток вірогідності назавжди померти в найближчому майбутньому і не мати жодного впливу.
― Мене це не заспокоює.
― А має. 39 відсотків шансу змінити світ — це набагато більше, ніж можуть сподіватися інші люди.
Рован вів лік на стіні своєї спальні. Це був рахунок не днів, а смертей. Рован перемагав у кожному бою з Ґоддардом, і той щоразу безцеремонно вбивав його, лютуючи через свій програш. Це вже перетворювалося на заїжджений жарт.
— Ваша честе, як ви зробите це сьогодні? — казав Рован, перетворюючи шанобливе звертання на глузування. — Може, цього разу вигадаєте щось кмітливіше?
Рахунок дійшов до чотирнадцятьох. Лезо, куля, груба сила — для Рованового вбивства Ґоддард використав усі методи. Все, крім отрути, яку так зневажав Ґоддард. Він прикрутив больові наніти Рована, щоб той відчував увесь діапазон агонії. Навіть після цього Ґоддард так лютував після кожної поразки, що не міг стриматися від негайного вбивства Рована, тобто його страждання ніколи довго не тривали. Він морально налаштовувався терпіти біль, лічив до десятьох і завжди помирав, навіть не дорахувавши до кінця.
Шторм говорив з ним перед чотирнадцятим відродженням у автономному центрі відродження, який, вочевидь, був не настільки автономний, як здавалося. Рован знав, що це не сон: тут була інша чіткість й інтенсивність, ніж у снах. Він нагрубіянив Шторму. Він про це жалкував, але вже ніяк не міг цього змінити. Той зрозуміє. Шторм завжди розумів і співчував.