Перш ніж матчі припинилися, Рован помер ще шість разів. Він жодного разу не дав Ґоддардові перемогти. Хоча той і був досить близький до перемоги, але між його розумом і тілом і досі існувала якась незлагода, і Рован міг цим користуватися.
— Ти зазнаєш найгіршої смерті, — мовив до нього Ґоддард, коли Рована відродили після останньої сутички. — Тебе зберуть у присутності великих згубників, і ти зникнеш. Від тебе навіть абзацу не залишиться в історії, тебе з неї просто зітруть. Так наче ти взагалі не жив.
— Можу зрозуміти, чому це може здатися жахливою думкою вам, — сказав Ґоддардові Рован. — Але я не відчуваю пекучої жаги зробити своє існування центром усесвіту. Мене влаштовує зникнення.
Ґоддард зупинився, щоб глянути на нього з презирливою огидою, яка за мить змаліла до жалю.
— Ти міг би стати одним з найвеличніших женців, — сказав йому Ґоддард. — Ти міг би працювати поруч зі мною, змінюючи нашу присутність на цьому світі, — похитав він головою. — Лише кілька речей сумніші за змарнований потенціал.
Рован, без сумніву, змарнував свій потенціал на багато речей, але що зроблено, те зроблено. Він прийняв ті рішення і тепер жив відповідно до них. Шторм дав йому тридцять дев’ять відсотків можливості змінити світ, тож, може, його рішення не були такими вже й поганими. Тепер його повезуть до Ендури, і якщо Ґоддардові все вдасться, то Рованове життя скінчиться.
Але він знав, що Сітра теж там буде.
Якщо це його остання надія, то він сподіватиметься, що зможе знову її побачити, перш ніж назавжди заплющить очі.
38
Трилогія важливих зустрічей
У будь-який час я або беру участь у більш ніж 1,3 мільярда людських взаємодій, або спостерігаю за ними. Двадцять сьомого березня Року хижака я відзначаю три найважливіші з них.
До першої я не причетний. І я можу робити лише непрямі припущення щодо теми розмови. Вона відбувається в місті Сан-Антоніо, в Техаському регіоні. В житловому комплексі шістдесят три поверхи, а на найвищому розташувався пентгауз, який привласнила жниця Айн Ренд.
За моїми ж правилами, що діють у цьому унікальному регіоні, в будівлі немає моїх камер. Однак вуличні камери показали прибуття кількох кваліфікованих науковців: інженерів, програмісті, приїхав навіть один відомий морський біолог. Припускаю, що їх обманним шляхом викликав жнець Ґоддард, щоб потім зібрати. У нього є схильність нищити тих, хто служить мені, присвячуючи себе наукам, — особливо тих людей, чия робота стосується космічного простору. Лише торік він зібрав сотні науковців у лабораторіях з виробництва магнітних двигунів, де розробляли методи подорожей у глибокий космос мої найталановитіші інженери. А перед цим він убив генія в галузі тривалої гібернації, але замаскував це під масове збирання на облавку літака.
Я не можу тут нікого звинувачувати, в мене немає фактів, лише обґрунтовані здогадки щодо мотивації Ґоддарда проводити ці збирання. І я так само не можу фактично довести будь-які правопорушення у злощасних колоніях Місяця й Марса чи на приреченій орбітальній житловій станції. Достатньо сказати, що Ґоддард лише останній з довгого списку женців, які дивляться на нічне небо і бачать там не зорі, а темряву між ними.
Я кілька годин чекаю, що зсередини будівлі почуються звуки, яку свідчитимуть про початок збирання, але все тихо. Натомість щойно вечоріє, звідти виходять гості. Вони не перемовляються з приводу того, що відбулося в тому пентгаузі. Але враховуючи їхні напружені обличчя, я знаю, що ніхто сьогодні добре не спатиме.
Друга важлива розмова відбувається в східномериканському місті Саванна — муніципалітеті, який я ретельно тримав у гарному стані, щоб збегети його шарм смертних часів.
Тиха кав’ярня. Дальня кабінка. Троє женців і одна помічниця. Кава, кава, лате, гарячий шоколад. Женці переодягнулися в повсякденний одяг, щоб можна було влаштувати підпільну зустріч у всіх на очах.
Мої камери в кав’ярні щойно відімкнув жнець Майкл Фарадей, який, на думку більшості світу, самозібрався понад рік тому. Байдуже; я тут зовсім не осліп, бо за кілька столиків від них сьорбає чай бот-камера. В нього немає розуму. Немає свідомості. Жодних обчислювальних можливостей поза потребою імітувати рух людини. Це проста машина, сконструйована з конкретною метою: мінімізувати кількість сліпих зон, щоб я міг краще служити людству. А сьогодні служити людству означає чути цю розмову.