— Звісно, ваша честе.
Тоді жінка дістає поштрихований маршрутами польотів знімок Тихого океану. Там чітко видно місце, яке не перетинав жоден літак. Ця порожнеча мене не хвилює. Мені ніколи не було потрібно прокладати маршрути літаків над цією точкою відкритого моря, бо існують кращі шляхи, де можна отримувати перевагу від сильніших вітрів. Єдина річ, яка мене турбує, це те, що я ніколи раніше цього не помічав.
Вони висувають свою теорію, що ця локація — це міфічна країна Нод, а також запобіжник женців на той раз, якщо сама ідея жнецтва провалиться.
— Гарантії немає, — уточнює Муніра. — Ми точно знаємо лише про існування цієї сліпої зони. Ми вважаємо, що засновники запрограмували Шторм ігнорувати її існування якраз перед набуттям свідомості. Вони сховали її від решти світу. Ми можемо лише здогадуватися чому.
Ця теорія взагалі не турбує мене. Однак я знаю, що мала б. Тепер мене турбує те, чому мене це так мало турбує.
— Пробач, Майкле, але в мене є невідкладніші турботи, — каже йому жниця Кюрі. — Якщо Ґоддард стане верховним клинком, то це відчинить двері, які неможливо буде зачинити.
— Женче Фарадей, вам варто поїхати з нами до Ендури, — наполягає Анастасія. — Великі згубники вас послухають.
Але Фарадей, звісно ж, відмовляється від запрошення, хитаючи головою.
— Великим згубникам уже відомо, що відбувається, і вони розділені в тому, який напрямок має обрати Цитадель женців, — він зупиняється, щоб поглянути на карту, яка й досі перед ними розгорнута. — Якщо Цитадель женців порине в сум’яття, то захисний механізм засновників може стати єдиною надією на її порятунок.
— Ми навіть не знаємо, який той захисний механізм! — підкреслює Анастасія.
— Єдиний спосіб — це дізнатися, — відповідає на це Фарадей.
Серцебиття жниці Кюрі пришвидшується з сімдесяти двох до вісімдесяти чотирьох ударів на хвилину, швидше за все, в результаті викиду адреналіну.
— Якщо якась частина світу сотні років залишалася захованою від решти світу, то не відомо, що ви там знайдете. Її не контролює Шторм, тобто там, цілком можливо, буде небезпечно — навіть смертельно небезпечно, а якщо це так, то там не буде центру відродження, щоб вас оживити.
Мені приємно, що жниця Кюрі дивиться на ситуацію з достатньою перспективою, щоб вважати мою відсутність небезпечною. Однак особисто мені те місце небезпечним не здається. Це не стає для мене проблемою. А мало б. Я відмічаю собі, що маю виділити значну кількість часу на обробку даних для аналізу моєї незвичної відсутності занепокоєння.
— Так, ми зважили на небезпеку, — підтверджує Муніра. — Саме тому ми спершу поїдемо до старого округу Колумбія.
На згадку про старий округ Колумбія у жниці Кюрі змінюється вся фізіологія. Там пройшли її найсумнозвісніші збирання, переш ніж я поділив Північну Мерику на більш контрольовані регіони. Хоча я ніколи не просив її втручатися у процес ліквідації корумпованих залишків смертного уряду, не можу заперечувати, що це полегшило мені завдання.
— Навіщо туди їхати? — питає вона, не приховуючи огиди. — Там лише руїни і спогади, до яких краще не вертатися.
— У Вашингтоні є історики, які наглядають за старою Бібліотекою Конгресу, — пояснює Муніра. — Паперові томи, в яких можуть бути речі, котрі ми не можемо знайти у другорядному мозку.
— Я чула, що там аж кишить лихочинцями, — говорить Анастасія.
Муніра бундючно на неї зиркає.
— Я, можливо, й не жниця, але колись була ученицею женця Бен-Гуріона. Я здатна захиститися від лихочинців.
Жниця Кюрі накриває руку Фарадея своєю, і це також трохи пришвидшує його серцевий ритм.
— Майкле, почекай, — благає вона. — Почекай до завершення слухання. Якщо воно пройде так, як ми сподіваємося, я зможу організувати офіційну експедицію до сліпої зони. А якщо ні, то приєднаюся до тебе в цих пошуках, бо якщо Цитаделлю женців керуватиме Ґоддард, я там не залишуся.
— Марі, це не може чекати, — каже Фарадей. — Боюся, що для женців усе щодня лише погіршується — не лише в Мідмериці, а й усюди. Я відслідковував безладдя всередині регіональних цитаделей женців, що відбуваються по всьому світу. У Верхній Австралії женці нового ладу називають себе орденом Подвійного Орла і стають лише популярнішими. У Транссибіру цитадель женців розколюється на півдесятка конфронтуючих фракцій, а в чилоаргентинському регіоні вони, хоча й заперечують це, перебувають на межі громадянської війни.