І, цілком очікувано, це монумент на честь колективного еґо женців. Це не обов’язково погано. Варто дещо розповісти про архітектуру душі — будівлі, випаленої в печі біологічних пристрастей. У неї є смілива сприйнятливість, яка водночас перехоплює дух і вражає, навіть якщо трохи неприємна.
Плавучий острів розташований в Атлантичному океані, на південному сході від Саргасового моря, між Африкою та Мериками, й радше нагадує масивне судно, ніж топографічний елемент. Він має круглу форму чотири кілометри в діаметрі, з купою сяйливих шпилів, пишних садів і захопливих водних елементів. Згори він нагадує символ женців: незворушне око між довгими вигнутими лезами.
На Ендурі в мене камер немає. Це навмисно — необхідний наслідок відділення женців від держави. Хоча по всьому Атлантичному океані в мене розташовані камери-буї, найближча камера до узбережжя Ендури міститься за двадцять миль. Я бачу острів на відстані. Отже, про Ендуру мені відомо лише те, що туди потрапляє, і те, що звідти відбуває.
Жниці Анастасія та Кюрі прибули на одному з розкішних приватних літаків, який багато обставили, і він радше нагадував трубчасте шале, а не літак.
— Подарунок від виробника літаків, — пояснила жниця Кюрі. — Цитадель женців безкоштовно отримує навіть літаки.
Наближаючись до плавучого острова, вони облетіли його дугою, тож Анастасія побачила неймовірний краєвид. Уся територія, на якій не було розкішних садів, виблискувала кришталем і яскравими білими титановими будівлями. В центрі острова була велетенська кругла лагуна, з виходом у відкрите море. «Око» острова. Туди прибував підводний транспорт, і там було повно прогулянкових суден. У центрі ока, окремо від усього іншого, стояв комплекс Світової ради женців, поєднаний із самим островом трьома мостами.
— Це вражає навіть більше, ніж на фото, — прокоментувала Анастасія.
Жниця Кюрі також перехилилася, щоб визирнути в ілюмінатор.
— Хай скільки разів я сюди потрапляю, Ендура не перестає вражати.
— Скільки разів ви тут бували?
— Можливо, з десяток. Здебільшого у відпустці. В цьому місці на нас ніхто не витріщається. Ніхто нас не боїться. Удома, зайшовши до будь-якого приміщення, ми вмить стаємо центром уваги. На Ендурі ми знову можемо бути людьми.
Хоча Анастасія підозрювала, що навіть на Ендурі верховна дама смерті трохи була знаменитістю.
Жниця Кюрі пояснила, що найвища будівля, яка стоїть на окремому пагорбі, це Вежа засновників.
— Саме там розташований музей женців зі сховищем реліквій і майбуть, а також те, на честь чого назвали острів.
Але навіть більше вражали сім ідентичних веж, розташованих на рівній відстані одна від одної, навколо центрального «ока» острова. По одній на кожного великого згубника у Світовій раді женців, їхніх помічників і численну обслугу. Центр влади Цитаделі женців був таким собі павутинням бюрократії, як і управління взаємодії, але без допомоги Шторму, який забезпечить, щоб усе працювало плавно, — а це означало, що політичні питання ухвалювалися зі швидкістю равлика, а перелік призначених для розгляду справ був складений на багато місяців наперед. На початок переліку просували лише найневідкладніші справи, як-от слухання через мідмериканські вибори. Анастасія навіть трохи пишалася, що вона створила достатньо велику сенсацію, аби привернути негайну увагу Світової ради женців. А тримісячне очікування перед розглядом було для Ради як швидкість світла.
— Ендура відкрита для всіх женців і їхніх гостей, — сказала їй жниця Кюрі. — Якщо забажаєш, тут може жити твоя родина.
Анастасія спробувала уявити, як її батьки й Бен живуть у місті женців, і в неї від цього розболілася голова.
Після приземлення їх зустрів жнець Сенека — перший заступник Ксенократа, чия тьмяна темно-бордова мантія контрастувала з яскравим оточенням. Анастасії було цікаво, скількох женців забрав із собою Ксенократ. Трьох заступників — це обов’язково. Якщо він забрав забагато помічників, то з’явиться величезна потреба в учнях, а це може означати наплив більшої кількості женців нового ладу.
— Вітаю на острові Терплячого Серця, — як зазвичай, без ентузіазму заговорив Сенека. — Я відведу вас до готелю.
Як і решта речей на острові, готель був найсучаснішою спорудою, з відполірованою зеленою малахітовою підлогою, височенним прозорим атріумом і неймовірною кількістю персоналу, щоб задовольнити будь-яку потребу.