Анастасія відзначила собі, що це ніяк не допоможе. Вона не знала інших шістьох великих згубників, їй про них лише розповідала жниця Кюрі. Двоє симпатизували ідеалам нового ладу, двоє були проти нього, а двоє були темними конячками. Слухання могло пройти як завгодно.
Заворожена краєвидом, Анастасія відвернулася від інших женців. Це приємно відволікало від цього неминучого моменту. Було б добре стати такою, як ті риби: не мати жодних турбот, окрім як вижити і вписатися у зграю. Просто бути частиною цілого, а не ізольованим індивідом у ворожому світі.
— Вражає, правда? — підходячи до неї, сказав Ксенократ. — Ендура є величезним штучним рифом, а морські організми в радіусі двадцятьох миль мають наніти, що дозволяє нам їх контролювати, — він узяв зі столу планшет. — Спостерігати.
Він кілька разів постукав по склу, і кольорові рибки розчистили шлях, наче розсунули завіси. За мить океан перед ними наповнили оманливо заспокійливі медузи, які хвилеподібно рухалися за величезним ілюмінатором.
— Можна на будь-що змінити живий краєвид, — простягнув їй планшет Ксенократ. — Ось, спробуй.
Анастасія взяла планшет і відіслала медуз геть. Тоді знайшла в меню те, що шукала. Наблизилася одна рифова акула, а тоді ще одна і ще, доки вони не опинилися повсюди. Пропливла повз тигрова акула, бездушно дивлячись на них крізь ілюмінатор.
— Ось, — сказала Анастасія. — Набагато точніша картина нашої теперішньої ситуації.
Великого згубника Ксенократа це не розвеселило.
— Ніхто й ніколи не звинуватить вас у наявності оптимізму, міс Терранова, — сказав він, навмисно використовуючи її справжнє ім’я як непряму образу.
Він відвернувся від наповненого акулами краєвиду.
— Побачимося з вами обома завтра під час слухання. А поки що я організував для вас приватний тур містом і чудові місця на сьогоднішню оперу. Здається, це «Аїда».
І хоча ні Анастасія, ні Марі не були морально на таке налаштовані, вони не відмовилися від запропонованого.
— Можливо, нам якраз потрібен наповнений приємними розвагами день, — мовила Марі, коли Ксенократ пішов. Тоді вона забрала в Анастасії планшет і розігнала хижий пейзаж.
Залишивши жниць Анастасію та Кюрі, його преосвященство великий згубник Ксенократ оглядав свої володіння у скляному пентгаузі на даху Північномериканської вежі, яку йому подарували після отримання статусу великого згубника. Це була одна з сімох таких резиденцій, кожна містилася на даху веж великих згубників навколо центрального ока Ендури. Всередині ока прибували й відпливали розкішні субмарини; водні таксі розвозили людей; прогулянкові судна рухалися туди й сюди. Ксенократ міг роздивитися, як на гідроциклі катався один жнець на відпочинку, який і досі не зняв мантії, а це було не найкращою ідеєю. Тканина діяла як парашут, піднімаючи його з краю гідроцикла і відкидаючи у воду. Ідіот. Цитадель женців проклята ідіотами. Їх, можливо, й благословили мудрістю, але їм украй не вистачало здорового глузду.
Крізь скляний дах на Ксенократа струменіло сонце, і він наказав слузі спробувати опустити жалюзі. Штора, яка по-справжньому заблокує сонце, завжди здавалася недоречною, а викликати ремонтника було фактично неможливо — навіть для великого згубника.
— Це трапилося зовсім нещодавно, — повідомив йому слуга. — З часу вашого приїзду все просто перестало як слід працювати.
Наче ця чума функціонального збою якось трапилася через Ксенократа.
Він успадкував цього слугу від великого згубника Гемінґвея. З ним мали самозібратися лише женці, які йому служили, а обслуга залишилася. Це надавало почуття неперервності — хоча Ксенократ підозрював, що він зрештою їх усіх замінить, щоб не почуватися, наче вони завжди порівнюють його зі своїм попереднім роботодавцем.
— Я вважаю безглуздим, що дах цих апартаментів мусить бути скляним, — уже не вперше зауважив Ксенократ. — Я почуваюся, наче на вітрині для кожного літака й літуна з реактивним ранцем, які пролітають угорі.
— Так, але ж кришталевий вигляд шпилів вежі просто чарівний, правда ж?
Ксенократ на це хмикнув.
— Хіба форма не має відповідати функції?
— Не в Цитаделі женців, — відповів його слуга.
Тож тепер Ксенократ досягнув сяйливої вершини світу. Кульмінації всіх його життєвих амбіцій. Але навіть зараз він продовжував планувати свій наступний успіх. Колись він стане всесвітнім верховним клинком. Навіть якщо доведеться чекати, поки самозберуться всі інші великі згубники.