Анастасія нервово ходила приймальнею, доки жниця Кюрі спокійно сиділа та їла фрукти з миски. Як вона взагалі могла залишатися спокійною?
— Я жахливо виступила, — сказала Анастасія.
— Ні, ти була неймовірна.
— Вони гадають, що я жадаю влади!
Марі дала їй грушу.
— Вони бачать у тобі себе. Саме вони жадали влади у твоєму віці, тобто навіть якщо вони цього не показують, вони ототожнюють тебе з собою.
Тоді вона наполягла, щоб Анастасія з’їла грушу для підтримання сил. Коли їх за годину покликали назад, великі згубники не гаяли часу.
— Ми переглянули й обговорили ваше питання й ухвалили рішення, — мовила верховний клинок Кало. — Прошу вийти вперед високоповажну жницю Ренд.
Ґоддард, схоже, трохи здивувався, що першим звернулися не до нього, але жестом показав Айн виходити, і вона зробила кілька кров назустріч верховному клинку.
— Жнице Ренд, як ми вже говорили, ваша успішна спроба відтворити женця Ґоддарда — це похвально. Однак ми виступаємо рішуче проти того, що ви зробили це не лише без нашої згоди, а й не поставили нас до відома. Якби ви звернулися до ради, ми вам допомогли б — і мали б змогу переконатися в тому, що обраний суб’єкт не лише придатний, а й перевірений доброволець. А зараз ми знаємо лише те, що розповів жнець Ґоддард.
— Ваше преосвященство, в раді мені не недовіряють? — запитав Ґоддард.
Позаду нього заговорив Кромвель.
— Женче Ґоддард, ви не славитеся чесністю. З поваги до вас ми не будемо оспорювати ваш опис подій, але вважали б за краще контролювати відбір.
А тоді праворуч від них заговорила велика згубниця Нзінґа.
— Насправді нам тут непотрібно покладатися на слова Ґоддарда. Це жниця Ренд зібрала суб’єкта, перш ніж відновити Ґоддарда. То розкажіть нам, жнице Ренд, ми хочемо почути все від вас. Чи цілком усвідомлював донор тіла, доброволець, щó з ним відбудеться?
Ренд завагалася.
— Жнице Ренд?
— Так, — нарешті сказала вона. — Так, звісно ж, він усвідомлював. Як могло бути інакше? Ми женці, й ми не цупимо тіла, — а тоді додала, — я краще самозберуся, ніж зроблю щось таке… жорстоке.
Але вона трохи запиналася і давилася словами. Якщо члени ради і помітили це чи занепокоїлися, то не виказали цього.
— Жнице Анастасіє! — сказала верховний клинок. — Прошу вийти вперед.
Ренд повернулася до Ґоддарда, а Анастасія зробила, як просили.
— Жнице Анастасія, це слухання є очевидною маніпуляцією нашими правилами, щоб уплинути на результат голосування.
— Ось, ось! — озвався великий згубник Хідейосі, категорично осуджуючи вчинок Анастасії.
— Ми в раді, — провадила верховний клинок, — відчуваємо, що це небезпечно близько до лінії неетичної поведінки.
— А це етично — зібрати когось і забрати його тіло? — випалила Анастасія. Просто не змогла стриматися.
— Ви, — заволав великий згубник Хідейосі, — тут для того, щоб слухати, а не говорити!
Верховний клинок Кало підняла руку, щоб його заспокоїти, а тоді строго звернулася до Анастасії.
— Молодша жнице, було б розсудливо навчитися контролювати свій запал.
— Пробачте, ваше преосвященство.
— Я це приймаю, але ваше наступне вибачення рада не прийме, зрозуміло?
Анастасія кивнула, тоді шанобливо вклонилася і повернулася до жниці Кюрі, яка суворо на неї глянула, хоча й мигцем.
— Женче Ґоддард! — покликала Кало.
Ґоддард вийшов уперед, чекаючи на присуд.
— Хоча ми погоджуємося, що для цього слухання існували приховані мотиви, але питання цілком законні. Коли жнець справді є женцем?
Вона дуже надовго змовкла. Пауза ставала незручною, але всі розуміли, що не варто квапитися її заповнювати.
— Це питання викликало палке обговорення, — нарешті провадила Кало, — і зрештою рада вирішила, що заміна більш ніж п’ятдесятьох відсотків чийогось фізичного тіла іншим серйозно применшує цю людину.
Анастасія затамувала подих.
— Отже, — провадила верховний клинок, — хоча ми дозволяємо вам називатися женцем Робертом Ґоддардом, ви не можете збирати, доки решта вашого тіла не пройде повний термін навчання в обраного вами женця. Я припускаю, що ви будете навчатися у жниці Ренд, але якщо оберете когось іншого і цей жнець погодиться — це буде прийнятно.