Стало якось ніяково — але тут було ще щось. Тайґер підвівся, але не намагався піти. Він хотів щось додати.
— У мене є новини. Насправді я тому й прийшов.
— Що за новини?
Тайґер і далі вагався. Рован налаштувався, знаючи, що це буде щось погане.
— Шкода це тобі казати, Роване… але твого тата зібрали.
Рован відчув, як під ним гойднулася земля. Здавалося, що гравітація тягнула його в неочікуваному напрямку. Цього було недостатньо, щоб він втратив рівновагу, але почало трохи нудити.
— Роване, ти чув мої слова?
— Я тебе чув, — тихо відповів Рован. На нього навалилося так багато думок і почуттів, перебиваючи одне одного, аж він не знав, що думати чи відчувати. Він уже не очікував ще колись побачити батьків, але знати, що вже не побачить свого тата — що він зник, і не просто тимчасово, а помер назавжди… Рован бачив багато збирань. І сам зібрав тринадцятьох людей, але ніколи не втрачав когось такого рідного.
— Я… не можу прийти на похорон, — усвідомив Рован. — Цитадель женців надішле туди агентів, які мене шукатимуть.
— Якщо там хтось і був, то я їх не бачив, — повідав Тайґер. — Похорон відбувся минулого тижня.
Це боліло не менше за новину.
Тайґер, наче вибачаючись, знизав плечима.
— Як я й казав, є купа Рональдів Денієлзів. Я не одразу тебе знайшов.
Тож тато мертвий уже понад тиждень. І якби Тайґер не з’явився, щоб це розповісти, то Рован би ніколи й не дізнався.
Тоді його повільно накрила правда. Це сталося невипадково.
Це покарання.
Це розплата за дії женця Люцифера.
— Хто його зібрав? — запитав Рован. — Я маю знати, хто це зробив!
— Не знаю. Він змусив решту твоїх родичів заприсягнутися мовчати. Женці так інколи роблять — тобі це має бути відомо краще, ніж будь-кому.
— Але ж він надав решті імунітет?
— Звісно. Твоїй мамі, братам і сестрам — точно як мають робити женці.
Рован відійшов, бо йому кортіло вдарити Тайґера за те, що той такий неуважний, водночас розуміючи, що той ні в чому не винен. Він — лише посланець. У решти Рованових рідних тепер імунітет — але це триватиме лише рік. Хай хто зібрав його тата, він може наступного року обрати маму чи будь-кого з братів і сестер і робити так щороку, аж доки не винищить усю його родину. Це — ціна існування женця Люцифера.
— Це я винен! Це зробили через мене!
— Роване, ти взагалі себе чуєш? Не все крутиться навколо тебе! Хай чим ти розізлив Цитадель женців, вони не мститимуться за це на твоїй родині. Женці не такі. Вони не злопам’ятні. Вони просвітлені.
Навіщо взагалі через це сперечатися? Тайґер ніколи не зрозуміє, і напевно, й не варто. Він може тисячі років бути веселим тусівником, навіть не усвідомлюючи, якими по-людському дріб’язковими і мстивими здатні бути женці.
Рован знав, що не може тут залишатися. Навіть якщо за Тайґером не слідкували, в Цитаделі женців згодом відстежать, де той був. Рован не міг гарантувати, що просто зараз сюди не прямує група агентів, щоб його знищити.
Вони з Тайґером попрощалися, і Рован максимально швидко вивів свого старого друга за двері. А тоді Рован полишив своє житло, майже одразу за Тайґером, взявши з собою лише рюкзак зі зброєю та чорною мантією.
7
Кістлявий, з потенціалом
Важливо розуміти, що моє безперервне споглядання за людством — це не спостереження. Останнє включає мотив, підозру і, зрештою, осуд. Жоден з цих елементів не є частиною моїх споглядальницьких алгоритмів. Я роблю це з однієї-єдиної причини: щоб якнайкраще слугувати кожному індивіду під моєю опікою. Я не хочу — і не можу — діяти, побачивши щось у приватній обстановці. А натомість я використовую побачене, щоб краще зрозуміти людські потреби.
Та я все одно небайдужий до двояких почуттів, які можуть мати люди через мою постійну присутність у їхніх життях. Для цього я вимкнув усі камери в приватній власності населення в привілейованому регіоні Техас. Це, як і решта, експеримент, який я проводжу в привілейованих регіонах. Хочу побачити, чи перешкодить мені керувати недостатність нагляду. Якщо ні, то не бачу причин, чому б не вимкнути більшість моїх камер у приватних оселях по всьому світу. Однак, якщо виникнуть проблеми через те, що я бачитиму не все, що здатен бачити, це доведе потребу усунути всі «сліпі зони» на Землі.
Сподіваюся на перше, але підозрюю, що буде друге.
Тайґер Салазар досяг успіху!