А якщо його не відпустять, що тоді? Йому дадуть персня і відправлять збирати? Чи зміг би він це зробити? Він, звісно ж, утнув достатньо псевдосмертельних розіграшів — та хіба лише він один? Він, посміхаючись, пригадав найкращий з них. Зі шкільного басейну перед чисткою викачали воду, і в Тайґера виникла чудесна ідея заповнити басейн голографічною водою. Найкращий шкільний пірнальник піднявся на десятиметрову вежу і виконав ідеальний стрибок ластівкою, що закінчився ненавмисним ляпанням. Він видав просто зразковий зойк, перш ніж тимчасово померти. Це було майже варте триденного усунення від занять і шістьох вихідних, присвячених виправним роботам, які призначив йому Шторм. Навіть пірнальник, за кілька днів повернувшись із центру відродження, визнав, що це був класний жарт.
Але тимчасово й постійно мертвий — це цілковито різні речі. Чи здатен Тайґер назавжди урвати чиєсь життя й робити так щодня? Ну, напевно, він може стати таким, як той жнець, у якого навчався Рован. Жнець Ґоддард, що знав, як влаштовувати шикарні вечірки. Тайґер вирішив, що коли таке входить у посадову інструкцію, то з рештою він зможе впоратися.
Тайґер, звісно ж, не був цілковито впевнений, що справді навчається на женця. Бо, зрештою, Рован своє навчання провалив. Тайґерові було важко повірити, що йому вдасться досягти успіху там, де це не вдалося Рованові. Плюс Рован після цього досвіду змінився. Після пережитих психологічних змін він став безрадісним і серйозним. А от Тайґер не мусить витримувати цих психологічних викликів. Його мозок фактично в це не втягували, і його це влаштовувало. Мозок ніколи не був найкращим органом Тайґера.
Можливо, його тренують на охоронця жниці, хоча він навіть уявити не міг, навіщо хтось такий женцю. Нема таких дурних, щоб нападати на женця, коли покарання — збирання всієї твоєї родини. Якщо це справді виявиться правдою, Тайґер був не певен, що зможе прийняти цю роботу. Лише суворість і жодної влади? Щоб він погодився, вигоди мають бути першокласними.
— Гадаю, ти майже готовий, — тоді ж, за вечерею, сказала йому смарагдова жниця. Її бот саме подав їм обом нежирний стейк — і це був справжній стейк, а не синтезована їжа. Все-таки натуральний протеїн найкраще пасував для нарощування м’язів.
— Тобто готовий отримати свій перстень? — запитав Тайґер. — Чи ви маєте на думці щось ще?
Вона просто загадково йому посміхнулася, і це привабило його більше, ніж хотілося визнати. На початку вона йому не подобалася, але в жорстоких і водночас інтимних спарингах бокатору було щось таке, що змінило їхні стосунки.
— Якщо це про перстень женців, то хіба я не маю проходити випробування на конклаві? — поцікавився він.
— Повір мені, гульвісо, ти натягнеш на пальця той перстень, не відвідавши жодного конклаву. Це я гарантую особисто.
Тож він таки стане женцем! Тайґер зі смаком наминав решту вечері. Знати, куди його вела доля, було водночас п’янко і лячно!
ЧАСТИНА ТРЕТЯ.
ВОРОГИ ПОМІЖ ВОРОГІВ
15
Зала засновників
Велика александрійська бібліотека, яка вважалася одним з чудес стародавнього світу, була втіленням тріумфального правління Птолемея. Це був інтелектуальний центр світу, ще коли земля була центром усесвіту й усе крутилося навколо неї. На жаль, у Римській імперії вірили, що саме їхня версія світу була центром усесвіту, тому дотла спалили бібліотеку. Її знищення вважалося однією з найбільших втрат літератури й мудрості в історії.
Шторм вирішив її відбудувати — і він мобілізував для масштабної відбудови тисячі людей, на п’ятдесят років забезпечивши їх роботою та метою існування. Після завершення велика бібліотека стала найточнішою копією, яку можливо було збудувати, і стояла на тому ж місці, що й оригінал. Це мало стати нагадуванням про дещо, загублене в минулому, а також обіцянкою, що поки Шторм стоїть на сторожі, знання більше ніколи не будуть втрачені.