— Дякую, що погодилися зі мною зустрітися, — казав жнець Костянтин жницям Кюрі й Анастасії. — Вдячний, що ви двоє полишили свій сховок, аби провести ці невеличкі збори.
— Ми не переховуємося! — вигукнула жниця Кюрі, однозначно обурившись після такого натяку. — Ми вирішили вести кочовий спосіб життя. Для женців цілком прийнятно мандрувати скільки заманеться.
Шторм підвищив яскравість освітлення в кімнаті на кілька люменів, щоб краще оцінювати тонкощі емоцій на їхніх обличчях.
— Так, ну, хай як ви це назвете: переховування, чи мандри, чи втеча, — це, здається, стало ефективною стратегією. Ваші нападники або залягли на дно до наступної атаки, або вирішили не марнувати сили на рухомі цілі та звернули свою увагу на когось іншого, — сказав він, а по паузі додав, — але я сумніваюся.
Шторму було відомо, що після замаху жниці Кюрі й Анастасія ніде не затримувалися довше дня чи двох. Але якби Шторму було дозволено дати пораду, він би сказав їм обрати більш неочікуваний шлях навколо континенту. Він завжди міг з точністю до 42 відсотків передбачити їхній наступний пункт призначення. Тобто нападник теж міг це передбачити.
— Ми маємо версії щодо можливого джерела походження складових вибухівки, — розповів їм жнець Костянтин. — Нам відомо, де її зібрали і навіть на якому авті транспортували, але ми й досі не знайшли причетних до цього людей.
Якби Шторм міг глузувати, він би так і зробив. Він точно знав, хто зібрав вибухівку, і хто її встановив, і хто натягнув розтяжку. Але повідомити Цитаделі женців цю інформацію було б суворим порушенням закону про відділення женців від держави. Шторм максимум міг опосередковано вплинути на Ґрейсона Толлівера, щоб запобігти смертоносному вибуху. І навіть знаючи особи підривників, Шторм також знав, що не вони це організували. Вони були звичайними пішаками, якими рухала чиясь набагато здібніша рука. Ця рука належала комусь достатньо хитрому й обережному, щоб уникати викриття — і не лише Цитаделлю женців, а й самим Штормом.
— Анастасіє, я маю обговорити ваші методи збирання, — сказав жнець Костянтин.
Жниця Анастасія некомфортно сіпнулася у своїй мантії.
— Це вже обговорювали на конклаві — я маю повне право збирати в такий спосіб.
— Тут ідеться не про ваші права жниці, а про вашу безпеку, — пояснив їй жнець Костянтин.
Жниця Анастасія почала шумно нарікати, але жниця Кюрі заспокоїла її лише легесеньким доторком до зап’ястка.
— Дозволь женцю Костянтину закінчити, — мовила вона.
Жниця Анастасія глибоко вдихнула точно 3,644 мілілітра повітря і повільно їх видихнула. Шторм підозрював, що жниця Кюрі здогадалася, якими будуть наступні слова Костянтина. Однак Штормові непотрібно було здогадуватися. Він знав.
А от Сітра навіть не здогадувалася. Вона гадала, що знає всі можливі пропозиції Костянтина, тож, навіть натягнувши свою найкращу маску слухачки-жниці Анастасії, вона вже формулювала відповідь.
— Нехай відстежувати ваші пересування й важко, жнице Анастасіє, але надзвичайно просто відстежувати пересування людей, яких ви обрали для збирання, — провадив жнець Костянтин. — Щоразу коли кожен з них зв’язується з вами для організації часу й місця свого збирання, це забезпечує вашим ворогам легку можливість нейтралізувати вас.
— У мене поки що все гаразд.
— Так, — сказав жнець Костянтин. — З вами все гаразд, доки не стане негаразд. Саме тому я попросив верховного клинка Ксенократа звільнити вас від збирань, доки не мине загроза.
Сітра очікувала цих його слів, тож негайно випалила відповідь.
— Якщо тільки я не порушу одну з Заповідей женців, навіть верховний клинок не може вказувати мені, що я можу робити, а що ні. Я незалежна і вища за всі інші закони, точно як ви!
Жнець Костянтин не почав ні сперечатися, ні протестувати… і це Сітру стурбувало.
— Так, звісно. Я не казав, що вас змусять припинити збирання — просто вас від нього звільнять. Тобто якщо ви не збиратимете, вас не каратимуть за недобір квоти.
— Ну, в такому разі, — озвалася жниця Кюрі, чітко демонструючи, що в цьому питанні не допускається заперечення, — я теж призупиню збирання, — вона повела бровами, наче щойно вигадала дещо. — Ми можемо вирушити на Ендуру! — вона обернулася до жниці Анастасії. — Якщо вже мусимо перепочити від збирань, то чому справді не влаштувати відпустку?
— Чудова ідея! — відреагував жнець Костянтин.