— На що дивишся? — пробурчав Дейві.
— На ваші бургери, — сказав Ґрейсон. — Файні. Думаю, твій підійде.
Тоді він схопив бургер Дейві й відкусив здоровецький шматок.
— Ти про це пожалкуєш, — пригрозив Дейві. — Та я з тебе всю душу виб’ю.
Це, здається, був один з його найулюбленіших анахронічних виразів. Він виліз із кабінки й наставив кулаки, готовий до бійки.
Тоді Ґрейсон зробив те, чого ніколи раніше не робив. Ударив людину. Він заїхав Дейві в обличчя, і той похитнувся назад. Далі й сам замахнувся на Ґрейсона, але промазав. Ґрейсон ударив його вдруге.
— Сильніше, — прошепотів Дейві, а Ґрейсон послухався. Він знову і знову щосили лупив його в обличчя. Правою, лівою, джеб, аперкот, доки Дейві зі стогоном не опинився на землі, його обличчя почало набрякати.
Ґрейсон роззирнувся і побачив, як спостерігають інші лихочинці, деякі схвально кивають.
Ґрейсонові знадобилася вся його внутрішня сила, щоб не вибачитися і не допомогти Дейві підвестися. А натомість він глянув на інших за столом.
— Хто наступний?
Ті двоє перезирнулися, й один сказав: «Агов, друже, ми не хочемо проблем», — і вони штовхнули тарілки з бургерами в напрямку Ґрейсона.
Перш ніж наспіх поповзти до вбиральні, щоб оговтатися, Дейві швидко йому підморгнув. Ґрейсон забрав свої трофеї до кабінки, де й наминав, доки не відчув, що скоро лусне.
18
Пошуки праведності
Існує тонка межа між свободою і дозволом. Перше необхідне. Друге небезпечне — можливо, найнебезпечніша річ, з якою зіткнулася раса моїх творців.
Я роздумував над записами ери смертності й досить давно визначив, що ці два поняття — це два боки однієї медалі. Якщо свобода викликає економічне зростання і просвітлення, дозвіл дає злу розквітати серед білого дня, світло якого інакше його б випалило.
Пихатий диктатор дозволяє своїм підданим звинувачувати у всіх бідах тих, хто найменше здатен за себе постояти. Чванлива королева дозволяє нищити в ім’я Господа. Гордовитий керівник дозволяє прояви будь-якої ненависті, доки це живить його амбітність. Сумна правда полягає в тому, що люди це поглинають. Суспільство пожирає себе і гниє. Дозвіл — це роздутий труп свободи.
Саме тому, коли від мене вимагається дати на щось дозвіл, я проганяю численні варіанти, доки добряче не зважу всі можливі наслідки. От, наприклад, мій дозвіл на створення спам-клубів для лихочинців. Мені непросто далося це рішення. Я вирішив, що клуби не лише варто, а й необхідно створювати, лише після ретельного обмірковування. Спам-клуби дозволяють лихочинцям насолоджуватися обраним способом життя без негативного впливу на суспільство. Так вони можуть отримувати видимість насильства без низки наслідків.
Іронія полягає в тому, що лихочинці намагаються мене ненавидіти, навіть знаючи, що я даю їм усе бажане. Я не маю до них жодних негативних почуттів, так само як батько не ображатиметься на спалах роздратування знудженої дитини. До того ж зрештою заспокоюються навіть найбільш непокірні лихочинці. Я помітив такий собі тренд, що заки вони відродяться кілька разів, їхня непокірність слабшає і переростає в добрішу, м’якшу форму. Вони потроху починають цінувати внутрішній спокій. А так і має бути. Всі грози зрештою стихають до приємного бризу.
Якщо Ґрейсон Толлівер був аж занадто чесним, то Слейд швидко став чудовим брехуном. Усе почалося з його легенди. Він вигадав неприємне родинне життя, якого насправді не було. Ключові моменти, яких ніколи не траплялося. Анекдоти, які викликатимуть у людей сміх і змусять або ненавидіти його, або поважати.
Батьки Слейда були професорами фізики й очікували, що їхній син обере академічну кар’єру, бо з такими батьками він був справжнім генієм, а він натомість повстав і пішов злочинним шляхом. Він якось стрибнув з Ніагарського водоспаду на камері колеса, бо це додавало набагато більше нервового збудження, ніж ляпання. Його тіло три дні шукали для відродження.
У нього були просто легендарні шкільні подвиги. Він спокусив і королеву, і короля шкільного випускного балу — і лише для того, щоб розбити їхню найбільш пихату і нарцисичну пару в школі.
— Чудово, — зі щирим захопленням сказав йому Трекслер під час наступної зустрічі. — Мені й на думку не спадало, що в тебе така уява.
І якщо Ґрейсон Толлівер міг на такі слова образитися, то Слейд сприйняв це як комплімент. Враховуючи, який неймовірно цікавий персонаж цей Слейд, Ґрейсон обдумував можливість залишити це ім’я навіть після закінчення своєї операції під прикриттям.