— Я зможу з цим жити, — сказала йому Сітра.
— Ні, — зауважив жнець Костянтин, — не зможете.
— У нас є робота, — сказала Ґрейсонові П’юриті. — Така, як ти шукав. Це не зовсім схоже на стрибок з водоспаду на плоту, але буде незабутньо, після чого залишиться багато спогадів.
— Це була внутрішня камера колеса, а не пліт, — виправив він. — А яка робота?
Він був однаково занепокоєний і зацікавлений. Він уже звик до свого нового способу життя. Вдень крутився в колах лихочинців, а ночі проводив з П’юриті. Вона була наче стихійне лихо, які природа влаштовувала за старих часів. Як ураган, перш ніж Шторм дізнався, як розсіяти його руйнівну силу. Як землетрус, перш ніж Шторм дізнався, як перерозподілити несамовитий струс на тисячу слабких вібрацій. Вона була як неприборканий світ — і хоча Ґрейсон усвідомлював, що бачить її в абсурдних відтінках величі, він не відмовляв собі в такому задоволенні, бо взагалі останнім часом не відмовляв собі в задоволеннях. Чи змінить це нова робота? Агент Трекслер сказав йому зануритися глибше. Ґрейсон уже так глибоко занурився у своє лихочинство, що не мав певності, чи хоче піднятися на поверхню по ковток повітря.
— Слейде, ми все збуримо. Ми помітимо цей світ, як роблять тварини, й залишимо такий запах, що його ніколи не забудуть.
— Мені подобається, але ти й досі не сказала, що ми зробимо.
Тоді вона посміхнулася. І не своєю звичною хитрою посмішкою, а набагато ширше і лячніше. Набагато спокусливіше.
— Ми вб’ємо кількох женців.
20
Палка розмова
Моїм найбільшим викликом завжди було персонально піклуватися про кожного — про всіх чоловіків, жінок і дітей. Постійно забезпечувати всі їхні потреби — як фізичні, так і емоційні, й водночас триматися на задньому плані, щоб не зазіхати на їхню свободу. Я — це система безпеки, яка дозволяє їм кружляти в повітрі.
Я маю щодня боротися з цим викликом. Це мало б виснажувати, але я не здатен відчувати виснаження. Я, звісно, розумію саму концепцію, але не переживаю цього відчуття. Це добре, тому що виснаження перешкоджатиме моїй здатності бути повсюдним.
Мене найбільше турбують ті, з ким я не можу спілкуватися через власне законодавство. Женці, які мають лише одне одного. Лихочинці, які або тимчасово вислизнули з морального життя, або обрали стиль демонстративної непокори. Але хоча я мовчу, це не означає, що я не бачу, не чую чи не відчуваю глибокого співчуття через труднощі, які спіткали їх через погані життєві рішення. І через жахливі вчинки, які інколи роблять люди.
Верховний клинок Ксенократ обожнював свою купальню. Насправді для нього спеціально побудували пишно оздоблену лазню в римському стилі. Однак він чітко дав зрозуміти, що вона відкрита для загалу. Там було повно окремих відсіків, де будь-хто міг насолодитися заспокійливими мінеральними водами. Але, звісно, його особистий відсік-купальня був закритий для решти. Він не зносив ідеї паритися серед поту незнайомців.
Купальня була більша за інші — мала розмір невеликого басейну, стінки якого і над, і під водою виклали кольоровою мозаїкою, що змальовувала життя перших женців. Верховний клинок використовував купальню для двох речей. По-перше, як сховок, де можна було поспілкуватися зі своїм внутрішнім «я», сидячи в гарячій воді, а температуру він тримав на максимально високій позначці, яку тільки міг витерпіти. По-друге, це було місце ведення справ. Туди він запрошував для обговорення важливих питань інших женців і видатних чоловіків і жінок мідмериканської громади. Там обдумувалися пропозиції, укладалися угоди. А оскільки більшість його гостей не звикла до спеки, це завжди ставило верховного клинка в очевидно вигідне становище.
Наближався до завершення рік капібари, і верховний клинок, як завжди в останні дні кожного року, дедалі частіше навідувався у свою лазню. Таким робом він очищався після старого року й готувався до нового. А цього року було від чого очищатися. І не так від власних дій, як від чужих учинків, які липнули до нього, немов смердючий одяг. Від усіх неприємних речей, які трапилися під його наглядом.
Його служіння на посаді мідмериканського верховного клинка здебільшого проходило одноманітно і трохи нудно, але впродовж останніх двох років на нього впало більш ніж достатньо страждань та інтриг. Тому він сподівався, що те спокійне водне плесо допоможе йому про все забути й підготуватися до наступних викликів.
Він, як і зазвичай, пив «московського мула». Ксенократ завжди обирав цей напій: суміш горілки, імбирного пива і лайма, — який назвали на честь сумнозвісного міста в Транссибірському регіоні, де відбулися останні бунти опору. Це трапилося на самому початку ери безсмертя, коли Шторм уперше прийшов до влади, а женці прийняли верховенство над смертю.