Це був символічний напій для верховного клинка. Багатозначний: водночас солодкий і гіркий, а у великій кількості — досить п’янкий. Випиваючи його, Ксенократ завжди думав про той славний день, коли бунти придушили й у світі нарешті запанував теперішній мир. Під кінець московських бунтів тимчасово загинуло приблизно десять тисяч людей — але їхні життя не були втрачені, як під час повстань ери смертності. Всіх убитих відродили і повернули рідним. Хоча, звісно, в Цитаделі женців вирішили, що краще зібрати найбільш агресивних протестувальників, а також і тих, хто протестував проти їхнього збирання.
То були справді складні часи. Сьогодні Цитадель женців байдуже ігнорує всіх, хто виступає проти системи, а Шторм приймає їх з розумінням. Сьогодні зібрати когось через його погляди — чи навіть через його поведінку — вважалося б серйозним порушенням другої заповіді женців, бо це однозначно є виявленням упередженості. Жниця Кюрі була остання, хто понад сто років тому випробував цю заповідь, позбавивши світ його останніх сумнозвісних політиків. Це могло розцінюватися як порушення другої заповіді, але жоден жнець не висунув проти неї такого звинувачення. Женці не палали особливою любов’ю до політиків.
Слуга подав Ксенократові другого «московського мула», але той навіть не встиг відпити, як слуга сказав йому щось надзвичайно дивне.
— Ви вже достатньо себе проварили, ваша світлосте, чи для вас цього року було недостатньо спеки?
Верховний клинок ніколи не звертав особливої уваги на слуг у лазні, які його обслуговували. Вони були типово непомітні й ненав’язливі. Будь-хто взагалі рідко розмовляв з ним з такою неповагою, а тим більше прислуга.
— Перепрошую? — він сказав це з розрахованою часткою обурення і розвернувся до слуги. Верховний клинок упізнав юнака лише за мить. На ньому не було чорної мантії, а лише біла уніформа працівника лазні. Він видавався не набагато страшнішим, ніж коли Ксенократ уперше зустрів його майже два роки тому, коли той був невинним учнем. Але вся його невинність тепер зникла.
Ксенократ спробував максимально приховати страх, але підозрював, що він просто випромінювався крізь будь-яку вдаваність.
— Ти тут, щоб мене прикінчити, Роване? То давай, ненавиджу чекати.
— Спокусливо, ваша світлосте, але хай як я намагався, так і не зміг знайти у вашій біографії бодай чогось, через що ви б заслуговували на постійну смерть. Ви, в найгіршому разі, заслуговуєте на прочухана — так в еру смертності карали неслухняних дітей.
Ксенократа образив цей випад, але дізнавшись, що не помре, він радше відчув полегшення.
— То ти тут, щоб здатися і заплатити за свої огидні діяння?
— Не тоді, коли мені залишилося вчинити ще так багато «огидних діянь».
Ксенократ відпив з келиха, одразу ж відчувши більше гіркоти, ніж солодкого присмаку.
— Знаєш, ти від мене не втечеш. Гвардійці клинка усюди.
Рован знизав плечима.
— Я сюди пробрався і назад виберуся. Ви забуваєте, що мене тренували найкращі.
І хоча Ксенократові кортіло поглузувати, він знав, що хлопчина має рацію. Покійний жнець Фарадей був найкращим наставником у галузі психологічних тонкощів служіння женцем, а померлий жнець Ґоддард був найкращим учителем, коли йшлося про брутальні реалії їхнього покликання. Якщо зібрати все докупи, це означало, що Рован Даміш прийшов сюди не для порожніх теревенів.
Рован знав, що ризикує, з’явившись тут, і знав, що його самовпевненість може стати його фатальною хибою. Але небезпека його захоплювала. Ксенократ був рабом звички, тож після недовгих пошуків Рован дізнався, де він буває майже щовечора впродовж місяця вогнів.
Сюди було просто прослизнути, вдаючи прислужника в лазні, навіть за присутності чималої кількості гвардійців клинка. Рован майже одразу зрозумів, що чоловіків і жінок гвардії клинка тренували для фізичного захисту й дотримання правопорядку, тож вони не страждають надлишковими розумовими здібностями чи, якщо вже на те пішло, навичками спостереження. Це й не дивно: гвардія клинка ще донедавна була радше декоративна, ніж функціональна, оскільки женцям нечасто погрожують. Гвардійці здебільшого стоять навколо у своїх гарненьких уніформах, вражаючи своїм виглядом. Але щоразу як їм дають якесь важливе завдання, ті губляться.