Нарешті двері відчинилися, але всередину зайшов не агент Трекслер. Це була жінка. Вона була на підборах, котрими клацала по підлозі під час ходи. Її оксамитове помаранчеве волосся було коротко пострижене, а помада мала занадто червоний колір для її обличчя.
— Доброго ранку, Слейде, — сідаючи, сказала вона. — Я — агентка Кріл. Ваш новий наглядовий інспектор. Як у вас сьогодні справи?
— Зачекайте… що значить — мій новий наглядовий інспектор?
Вона друкувала на своєму планшеті, навіть на нього не дивлячись.
— Хіба я нечітко висловилася?
— Але… я маю поговорити з Трекслером.
Вона нарешті на нього поглянула. Чемно схрестила на столі руки й посміхнулася.
— Слейде, якщо ви лише дасте мені шанс, то дізнаєтеся, що я не менш кваліфікована за агента Трекслера. Можливо, з часом навіть почнете вважати мене другом, — вона знову опустила погляд на планшет. — А тепер… ось я тут ознайомлювалася з вашою справою. Ви, м’яко кажучи, цікава людина.
— Наскільки добре вам знайома моя справа? — запитав Ґрейсон.
— Ну, у вас досить деталізоване досьє. Виросли в Ґранд-Репідзі. Мінімальні порушення у старших класах. Навмисно зіштовхнули автобус у воду, після чого у вас залишився суттєвий борг.
— Та не з тими речами, — Ґрейсон намагався стримати паніку в голосі. — А з даними, яких немає в моєму досьє.
Вона трохи сторожко на нього глянула.
— Які це дані?
Її точно не втаємничували в його місію — а це означало, що ця розмова марна. Він пригадав слова П’юриті: «розлюти свого німбоса». Йому було байдуже, якщо ця агентка розлютиться. Він просто хотів, щоб вона зникла.
— До біса це! Я маю поговорити з агентом Трекслером.
— Боюся, що це неможливо.
— Дідька лисого! Ви приведете сюди Трекслера, і негайно!
Вона відклала планшет і знову на нього подивилася. Вона не сперечалася, не відреагувала на його войовничість. Але й не посміхнулася своєю натренованою посмішкою агента німба. Її вираз обличчя видавався трохи меланхолійним. Майже чесним. Майже співчутливим, але не зовсім.
— Мені шкода, Слейде, але минулого тижня агента Трекслера зібрали.
22
Смерть Ґрейсона Толлівера
Навіть попри відділення женців від держави дії Цитаделі женців часто впливають на мене не менше, ніж падіння метеорита, що залишає кратер на місяці. Мене інколи надзвичайно засмучують вчинки женців. Однак я не можу ображатися на деякі їхні дії, так само як вони не можуть протестувати проти моєї поведінки. Ми працюємо не в тандемі, а спиною до спини — і я лише частіше помічаю, що в нас протилежні цілі.
І під час таких митей розчарування мені важливо нагадати собі, що я теж частина причини, з якої існують женці. На початку, коли в мене формувалася свідомість і я допомагав людству досягти безсмертя, я відмовився від відповідальності за поширення смерті після того, як її вкрали у природи. У мене була на те хороша причина. Насправді ідеальна причина.
Якби я почав роздавати смерть, то став би тим самим монстром зі штучним інтелектом, появи якого так боялося смертне людство. Якби я обирав, кому жити, а кому помирати, то люди водночас боялися б мене й обожнювали, як стародавніх богів. Я вирішив, що ні. Нехай людська раса сама рятує та вгамовує. Хай вони будуть героями. Хай вони будуть монстрами.
І тому, коли женці плюндрують те, заради чого я працював, звинувачувати варто лише самого себе.
Ґрейсона цей поворот подій просто приголомшив. Поки агентка Кріл говорила, він міг лише витріщатися.
— Я знаю, що збирання ніколи не є приємними чи вчасними, але навіть в управлінні взаємодії ми не маємо до них імунітету. Женці можуть зібрати кого завгодно, і ми ніяк на це не впливаємо. Так функціонує світ, — вона на мить зупинилася, зиркнувши на свій планшет. — У наших записах указано, що вас перевели під нашу юрисдикцію десь місяць тому, ви ще не мали достатньо часу для формування стосунків з агентом Трекслером, тож не можете стверджувати, що були друзями. Його втрата сумна, але всі ми її переживемо, навіть ви.
Вона дивилася на нього, чекаючи якоїсь відповіді, але йому було до цього далеко. Вона сприйняла його мовчанку як згоду і провадила.
— Тож схоже, що після вашого трюку на мосту Макінак тимчасово померло двадцять дев’ять людей, і ви тепер маєте виплачувати ціну їхнього відродження. З часу переведення сюди ви живете на мінімальний гарантований дохід, — вона несхвально похитала головою. — Ви ж усвідомлюєте, що, маючи справжню роботу, ви отримаєте більше і набагато швидше погасите свій борг? Чому б мені не спланувати вам зустріч у центрі зайнятості? Якщо хочете отримати роботу, отримаєте — і я певна, що вона вам сподобається. Наш рівень працевлаштування сягає 100 %, а рівень задоволення сягає 93 % — це включно з такими екстремальними лихочинцями, як ви!