Якби Рован узяв до уваги слова женця Фарадея, то все могло б піти інакше.
Жнець Брамс дозволив своїй мальтійській болонці робити свою справу на обраному нею газоні й навіть не намагався прибрати за нею. Чому це має бути його проблемою? До того ж сусіди ніколи не нарікали. Однак, коли вони цього дня поверталися додому після сніданку, песик був перебірливий і непоступливий. Довелося пройти зайвий квартал, щоб Реквієм нарешті випорожнився на присипаному снігом газоні Томпсонів.
А тоді, залишивши Томпсонам подаруночок, жнець Брамс знайшов і для себе подарунок у своїй вітальні.
— Ми піймали його, коли він пробирався у вікно, ваша честе, — сказав один з його домашніх вартових. — Ми відключили хлопця — він ще й наполовину не вліз усередину.
Міцно зв’язаний і з кляпом у роті, Рован лежав на підлозі — вже при тямі, але дезорієнтований. Він просто повірити не міг у свою тупість. Як він міг не зрозуміти, що після їхньої останньої зустрічі Брамс матимете вартових? Ґуля на голові від удару одного з вартових вже заніміла й почала зменшуватися. Рован виставив свої больові наніти на досить низький рівень, але вони все одно випускали знеболювальне, змушуючи його почуватися, як під кайфом, — чи, можливо, то було через струс мозку від удару по голові. І все лише погіршувала дрібна нікчемна мальтійська болонка, що постійно гавкала і раз у раз кидалася до нього, але одразу втікала. Рован обожнював собак, але через цього пса він почав бажати, щоб з’явилися женці для псів.
— Йолопи! — мовив Брамс. — Невже ви не могли покласти його на підлозі на кухні, а не у вітальні? Його кров заливає мій білий килим!
— Пробачте, ваша честе.
Рован спробував звільнитися зі своїх пут, але вони лише затягнулися міцніше.
Брамс пішов до обіднього стола, на якому розклали Рованову зброю.
— Блискуче. Я додам усе це до своєї особистої колекції, — сказав він, а тоді стягнув перстень женця з Рованової руки. — А це взагалі ніколи тобі не належало.
Рован спробував вилаятися, але, звісно ж, не зміг через кляп у роті. Він вигнув спину — і затягнув пута ще тугіше, а це змусило його загарчати від розчарування, а це, своєю чергою, спонукало пса загавкати. Рован знав, що Брамс сприймає все це як бажану виставу, але не міг стриматися. Брамс нарешті звелів охороні всадовити Рована на стілець, а тоді вийняв у нього з рота кляп.
— Якщо маєш що сказати, кажи, — наказав Брамс.
Замість говорити, Рован використав цю можливість, аби плюнути Брамсові в пику, а чоловік у відповідь жорстоко ляснув його по обличчю зворотом долоні.
— Я дозволив вам жити! — заволав Рован. — Я міг вас зібрати, але дозволив жити! А ви відплачуєте мені, збираючи мого тата?
— Ти мене принизив! — заверещав Брамс.
— Ви заслуговували на гірше! — волав у відповідь Рован.
Брамс поглянув на стягнутого з Рованової руки персня і поклав його собі в кишеню.
— Зізнаюся, що після твого нападу я добряче проаналізував свою поведінку й переглянув свої дії. Але тоді вирішив, що мене не залякає якийсь бандюк. Я не змінюся через такого, як ти!
Рована це не здивувало. Він помилково гадав, що змія може стати чимось іншим, а не змією.
— Я міг би зібрати та спалити тебе, як ти б зробив зі мною, — сказав Брамс, — але ти ще й досі маєш «випадковий» імунітет від жниці Анастасії, тож мене покарають за порушення твого імунітету, — він злобно похитав головою. — Як наші правила працюють проти нас!
— Гадаю, тепер ви здасте мене Цитаделі женців.
— Я б міг, і певен, вони будуть щасливі зібрати тебе вже наступного місяця, після закінчення дії імунітету… — Брамс вишкірився. — Але я не повідомлю Цитаделі женців, що піймав невловимого женця Люцифера. Ми маємо на тебе набагато цікавіші плани.
— Ми? Тобто — «ми»?
Але розмова добігла кінця. Брамс знову запхав Рованові в рота кляп і обернувся до своєї охорони.
— Відгамсельте його, але не вбивайте, — звелів він, а тоді клацнув пальцями собаці. — Ходімо, Реквієме, гайда!
Брамс залишив своїх головорізів, щоб ті примусили Рованові больові наніти працювати, а небеса прорвалися, як здалося, скорботним потоком дощу.
ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА.
ХАЙ ЖИВЕ ХАОС
24
Відкрийся резонансу
Саме я, а не люди, вирішив ввести закони проти поклоніння мені. Обожнювання мені не потрібне. Окрім того, таке обожнювання ускладнить мої стосунки з людством.