— Можемо ми бодай викликати амбудрон, щоб тебе доправили в центр зцілення? — запитала Сітра.
Він знову похитав головою.
— У нашому монастирі є лікар. Він про це потурбується. Він зробить для моєї руки гіпс.
— Що?
— Чаклунство! — мовила Марі. — Стародавній зцілювальний ритуал. Вони загортають руку в гіпс і залишають так на кілька місяців.
Тоді вона пішла до шафи, вийняла дерев’яного вішака і зламала його на дві частини.
— Ось, я зроблю для тебе шину, — вона повернулася до Сітри, очікуючи на її питання. — Ще чаклунство.
Вона роздерла наволочку на смужки і прив’язала половину зламаного вішака до руки юнака, щоб та не рухалася, а ще одну смужку тканини намотала, щоб тримати на місці лід.
Брат Макклауд підвівся йти геть. Уже розтулив рота щось сказати, але Марі його зупинила.
— Якщо ти скажеш: «Нехай з вами буде Камертон», я вперіщу тебе другою половиною цього вішака.
Тоніст зітхнув; скривившись, змінив положення руки, і сказав:
— Тоністи насправді цього не говорять. Ми кажемо: «Резонуйте добре і по-справжньому».
Говорячи це, він спеціально глянув їм обом у очі. Марі гучно зачинила двері, щойно він вийшов за поріг.
Сітра наче вперше її бачила.
— Я ніколи не бачила, щоб ви так з кимсь поводилися! — сказала вона. — Чому ви були з ним така груба?
Можливо, трохи присоромлена Марі відвела погляд.
— Тоністи мені байдужі.
— Жнець Ґоддард відчував те саме.
Марі різко глянула на Сітру. Сітра гадала, що зараз Марі на неї закричить, але ні.
— Це, можливо, єдине питання, з якого ми мали однакову думку. Але відмінність полягає в тому, що я поважаю їхнє право на існування, хай яку відчуваю до них ворожість.
Сітра розсудила, що це таки правда, оскільки за увесь час разом з Марі вона ніколи не бачила, щоб та зібрала тоніста — на відміну від женця Ґоддарда, який спробував винищити цілий монастир, перш ніж його прикінчив Рован.
У двері знову постукали, і вони обидві аж підскочили, але цього разу їм таки принесли очікувану їжу. Коли вони сіли обідати, Марі зиркнула на залишений тоністом памфлет і глузливо посміхнулася.
— Відкрийся резонансу, — пародіювала вона. — Це резонує лише в одному місці, — викидаючи аркуш у сміття, сказала вона.
— Ви скінчили? — хотіла знати Сітра. — Ми можемо спокійно поїсти?
Марі зітхнула, глянула на свою їжу й махнула рукою.
— Коли я була на кілька років молодшою за тебе, мій брат приєднався до тонального культу, — вона відсунула тарілку вбік і за мить провадила. — Ми дуже нечасто бачили його, і він щоразу просто заливав нас нісенітницями. А тоді зник. Ми дізналися, що він упав і забив голову, але без зцілювальних нанітів і медичного догляду він помер. І тоністи спалили його тіло, ще амбудрон не встиг забрати його до центру відродження. Бо саме так роблять тоністи.
— Мені так шкода, Марі.
— Це було дуже давно.
Сітра мовчала, даючи Марі час виговоритися. Вона знала, що найбільший подарунок, який могла запропонувати своїй наставниці, це вислухати.
— Нікому не відомо, хто і чому заснував перший тональний культ, — провадила Марі. — Можливо, люди сумували за віруваннями ери смертності й хотіли знову віднайти те почуття. Чи, можливо, хтось вирішив так пожартувати, — вона ще на мить загубилася у власних думках, а далі вийшла з того стану. — Хай там як, коли Фарадей запропонував мені можливість стати жницею, я одразу погодилася. Хотіла захистити від таких жахливих речей решту своєї родини — навіть якщо це означало, що я сама робитиму жахливі речі. Я перетворилася на Маленьку Міс Убивство, а коли почала дорослішати — на верховну даму смерті.
Марі подивилася на свою тарілку і знову почала їсти: після звільнення демонів до неї повернувся апетит.
— Я знаю, що тоністи вірять у сміховинні речі, — сказала Сітра, — але вважаю, що деякі люди вбачають в них дещо привабливе.
— Індички саме так думають про дощ, — зауважила Марі. — Вони зводять догори очі, розтуляють дзьоби і топляться.
— Не ті індички, яких вирощує Шторм, — мовила Сітра.
Марі кивнула.
— Отож бо.
25
Привид правди
Лишилося дуже мало людей, які справді чомусь поклоняються. Віра — це прикра жертва безсмертя. Наш світ став водночас ненатхненним і незмордованим. Став місцем, де дива й магія позбавлені таємничості. Потому як розвіявся дим і вирівнялися дзеркала, все стало витвором природи й технологій. Якщо хтось хоче дізнатися, як працює магія, варто просто спитати в мене.