Їй непотрібно було розповідати Рованові, що відбулося далі, він і сам здогадався. Вона вилізла з полум’я, запхалася в публікар і поїхала до Техасу — регіону, де змогла отримати медичну допомогу в центрі зцілення, в якому не ставили питань. А тоді залягла на дно. Чекаючи. Чекаючи на нього.
— Що ти робиш з Тайґером?
Ренд самовдоволено посміхнулася.
— Хіба ти не слухав? Перетворюю його на женця.
— Брешеш.
— Зовсім ні, — вона знову єхидно посміхнулася. — Ну, може, трішки.
— Не може бути те й те водночас. Це або правда, або брехня.
— В цьому й полягає твоя проблема, Роване. Ти не розрізняєш відтінків.
Отоді він дещо усвідомив.
— Жнець Брамс! Він працював на тебе!
— Щойно дійшло, так? — вона сіла на ліжко. — Ми знали, що коли зберемо твого батька, ти зрештою по нього прийдеш. Він справді жахливий жнець — але був вірний Ґоддардові. Навіть реально плакав від радості, коли дізнався, що я жива. А після того, як ти його добряче принизив, він був щасливий стати для тебе наживкою.
— Тайґер гадає, що моя тут поява — це його ідея.
Ренд майже кокетливо поморщила носа.
— Це було просто. Я сказала, що ми маємо знайти йому спаринг-партнера — когось його габаритів і віку. «А як щодо Рована Даміша?» — запропонував він. «Ой, яка фантастична ідея», — одразу відповіла я. Він точно не виблискує інтелектом, проте надзвичайно щирий. Це майже чарівно.
— Якщо ти йому нашкодиш, присягаюся…
— Присягаєшся, що зробиш що? Враховуючи твою ситуацію, ти тільки й можеш, що присягатися.
Тоді вона витягнула з мантії кинджал. Руків’я було з зеленого мармуру, а чорне лезо блищало.
— Просто зараз вирізати твоє серце було б удвічі приємніше, — сказала вона, але натомість провела кінчиком леза по вигину його стопи. Недостатньо сильно, щоб виступила кров, але достатньо, щоб скрутилися пальці на ногах. — Але вирізання твого серця доведеться відстрочити… бо для тебе ще так багато всього заготовлено!
Рован годинами лише й думав про своє складне становище; залишитися самому в ліжку мало би бути комфортно, але коли ти до нього прив’язаний, то з таким самим успіхом це могло би бути ліжко з цвяхів.
Тож він у Техасі. Що він знає про техаський регіон? Небагато такого, що може йому допомогти. Вивчення Техасу не входило в його навчальний процес, а історію привілейованих регіонів не викладають у школах, якщо тільки ти не хочеш їх вивчати спеціально. Рованові були відомі лише загальні дані й чутки.
У техаських будинках немає камер Шторму.
Техаські авто без особливої потреби не їздять на автопілоті.
А єдиним законом у Техасі є закон власного сумління.
Рован колись знав малого, який переїхав з Техасу. Той носив великі чоботи і великого капелюха, а ще пряжку на поясі, що могла зупинити міну.
«Там набагато цікавіше, — розповідав малий. — Ми можемо тримати суперекзотичних домашніх улюбленців і небезпечні породи собак, яких заборонили в інших місцях. І зброю! Ми можемо мати вогнепальну і холодну зброю, яка в будь-якому іншому регіоні доступна лише женцям. Звісно, люди не повинні справді всім цим користуватися, але вони інколи порушують це правило». Це пояснює, чому в Техасі найвищий на світі рівень нещасних випадків через вогнепальну зброю і домашніх ведмедів.
«І в нас у Техасі немає лихочинців, — вихвалявся хлопець. — Ми просто даємо копняка всім, хто виходить з-під контролю».
А ще там ніяк не карають, якщо хтось тимчасово когось убиває, — тільки жертва після відродження має право на помсту, а це непоганий стримувальний засіб.
Рованові здавалося, що в Техасі цілком прийняли своє минуле і вирішили імітувати Дикий Захід точно так, як тоністи імітують релігії ери смертності. Якщо коротко, то Техас об’єднує найкраще з двох світів — чи найгірше, залежно від вашого кута зору. Там є багато можливостей виявити як сміливість, так і відчайдушність, але також чимало можливостей зіпсувати комусь життя.
Хоча, як і в будь-якому привілейованому регіоні, ніхто не зобов’язаний тут залишатися. «Якщо тобі не подобається — їдь геть», — ось неофіційне гасло усіх привілейованих регіонів. Удосталь людей їде геть, але чимало й приїжджає, полишаючи суспільство, в якому цінують сталість речей.
Здавалося, що Рован був єдиною людиною в Техасі, яка не могла чинити як заманеться.
Пізніше того дня по нього прийшло двоє охоронців. То не були члени гвардії клинка — вони були найманці. Коли Рована розв’язали, він подумав, чи не варто їх прибрати. Він міг би зробити це за кілька секунд, залишивши їх без тями на підлозі, але вирішив цього не робити. Він ознайомився з місцем свого полону лише в межах своєї спальні. Перш ніж вдаватися до дій, краще оглянути обстановку.