— Гаразд, — мовив Тайґер і гнівно вийшов з кімнати, але не раніше, ніж сказав останнє слово. — Наступного разу тобі каюк! — кинув він Рованові.
Коли він пішов, Рован роздивився свою порвану сорочку й синець, який уже почав загоюватися. Він обвів язиком зуби, бо отримав ковзний удар у щелепу, але ушкоджень не було. Насправді вже й передні зуби майже відросли.
— Оце вистава, — заговорила Ренд, зберігаючи між ними кілька футів відстані.
— Можливо, мені варто і тебе випробувати, — дражнив Рован.
— Я за кілька секунд скручу тобі в’язи так само безжально, як ти торік скрутив своїй подрузі.
Вона намагалася його роздратувати, але він не вівся.
— Не будь така впевнена, — сказав їй він.
— О, я впевнена, але не маю інтересу це доводити.
Рован підозрював, що вона має рацію. Він знав, яка вона майстерна, бо, зрештою, вона брала участь у процесі його тренування. Вона знала всі його підступні прийоми і мала купу власних.
— Тайґер ніколи мене не переможе, ти ж це знаєш, правда? Він може знати прийоми, але не має клепки. Я щоразу його валитиму.
Ренд цього не заперечувала.
— То вали, — сказала вона. — Роби це щоразу.
— Який у цьому сенс?
Але вона не відповіла. Натомість наказала охоронцям повернути його в кімнату. На щастя, вони не прив’язали його до ліжка, але замкнули двері на три замки.
Десь за годину до нього прийшов Тайґер. Рован гадав, що той може злитися, але Тайґер не тримав образ.
— Наступного разу я тобі надаю, — засміявся він. — От серйозно, так надаю, що твої наніти здуріють.
— Супер, — мовив Рован. — Чекаю не дочекаюся.
Тоді Тайґер нагнувся ближче та прошепотів.
— Я вже бачив свого персня. Жниця Ренд показала його одразу після твоєї появи.
І тут до Рована дійшло…
— Це ж мій перстень.
— Про що це ти? Тобі ж так і не дали персня.
Рован закусив губу, щоб змовчати. Хотілося розповісти Тайґерові всю правду про женця Люцифера і про все, що він зробив за минулий рік, — але як це допоможе? Так він точно не завоює Тайґера, і жниця Ренд може в десяток різних способів обернути це проти нього.
— Тобто… перстень, який отримав би я, якби став женцем, — нарешті видав Рован.
— Агов, — співчутливо мовив Тайґер, — я знаю, що, певне, гірко через усе те пройти — і щоб тебе отак викинули, але обіцяю, що тільки-но отримаю персня, подарую тобі імунітет!
Рован взагалі не пригадував, щоб Тайґер був такий наївний. Можливо, це тому, що вони обоє були наївними, в ті часи, коли женці були неймовірними постатями, а збирання оповивали легенди про незнайомців.
— Тайґере, я знаю жницю Ренд. Вона тебе використовує…
На це Тайґер посміхнувся.
— Ще ні, — повів бровами він, — але все точно до цього йде.
Рован точно не це мав на увазі, але не встиг він нічого сказати, як Тайґер провадив:
— Роване, здається, я закохався. Ні — я знаю, що закохався. Тобто спаринги з нею — наче секс. Дідько, це краще за секс!
Рован заплющив очі й помотав головою, намагаючись витіснити цю картинку з уяви, але було запізно. Вона вкоренилася і вже ніколи не зникне.
— Тобі варто взяти себе в руки! Це йде не в тому напрямку, про який ти думаєш!
— Агов, прояви більше довіри, — образився Тайґер. — Ну, вона на кілька років старша. Коли я стану женцем, це не матиме значення.
— А вона тобі хоч розповіла про правила? Про Заповіді женців?
Це, здавалося, його здивувало.
— А є правила?
Рован спробував сформулювати зв’язну відповідь, але усвідомив, що це нездійсненне завдання. Що він може йому розповісти? Що смарагдова жниця — соціопатичне чудовисько? Що Рован намагався її прикінчити, але вона не здохла? Що вона без дрібки жалості пережує і виплюне Тайґера? Той почне сперечатися. Суть у тому, що Тайґер знову ляпав — якщо не фізично, то в голові. Він уже стрибнув з краю, і до справи взялася гравітація.
— Обіцяй, що будеш уважний і якщо побачиш щось дивне, то заберешся від неї подалі.
Тайґер розчаровано позадкував від Рована.
— Що з тобою трапилося, друже? Тобто ти завжди був трохи занудним, але зараз наче хочеш завалити першу реально класну річ, яку я колись мав!
— Просто будь обережний, — сказав Рован.
— Я не просто звалю тебе на наступному спарингу, а ще змушу зжерти власні слова, — мовив Тайґер. А тоді вишкірився. — Але тобі сподобається їхній смак — бо я аж настільки класний.