Ґрейсон кинув сокиру і, розвернувшись, кинувся тікати коридором. Сітра за ним не побігла. Натомість вона присіла, щоб допомогти женцю Костянтину, який намагався видерти собі очі — але в нього їх більше не було, бо вони цілком розчинилися.
І саме тоді увімкнулася пожежна тривога по всьому театру, а оприскувачі над полум’ям почали безсило крутитися, викидаючи в кімнату лише повітря.
Ґрейсон Толлівер. Слейд Макміст. Він уже гадки не мав, ким був чи ким хотів бути. Але це не мало значення. А мало значення лише те, що йому вдалося! Він їх урятував!
У нього просто нестерпно боліла частина грудей — але це тривало лише хвильку. Коли він вирвався з театру в провулок, то відчув, як його палаючу нервову систему почали притупляти больові наніти, а ще відчув дивне поколювання від зцілювальних нанітів, які силкувалися обробити рани. У нього вже крутилося у голові від ліків, які виливалися у кровоток, і він знав, що незабаром знепритомніє. Ушкоджень було недостатньо, щоб його вбити, навіть тимчасово. Хай що тепер трапиться, він житиме… якщо тільки Костянтин, чи Кюрі, чи Анастасія, чи будь-який інший жнець у тому театрі не вирішить, що він заслуговує на збирання. Ґрейсон не міг так ризикувати, тож зібрав залишки сил, щоб кинутися в порожній бак до сміття за три квартали звідти, сподіваючись, що там його не знайдуть.
Він знепритомнів, ще не торкнувшись дна.
27
Між тут і там
Я проганяв незліченні моделі того, як може вижити людство. Без мене людство мало 96,8 % імовірності спричинити власне вимирання і 78,3 % імовірності зробити Землю непридатною для життя для всіх вуглецевих форм життя. Обравши керівником і захисником доброзичливий штучний інтелект, людство уникло направду смертельної кулі.
Але як я можу захистити людство від нього самого?
Впродовж багатьох років я водночас бачив від людства прояви серйозної нерозсудливості й неймовірної мудрості. Вони врівноважують одне одного, як танцюристи під час поривів пристрасного танго. Майбутнє опиняється під загрозою лише тоді, коли брутальність танцю переважає його красу. В танці головною є Цитадель женців, і вона встановлює його стиль. Я часто питаю себе, чи усвідомлює Цитадель женців, які в танцівників крихкі хребти.
Кислота глибоко пропалила обличчя женця Костянтина — занадто глибоко, щоб це могли загоїти його власні наніти, але не настільки, щоб це не змогли виправити у центрі зцілення.
— Ви пробудете з нами принаймні два дні, — незабаром після прибуття повідомила медсестра, бинтуючи йому очі й половину обличчя. Він спробував уявити, яка вона, але вирішив, що це марна затія і, враховуючи все знеболювальне в його крові, занадто виснажлива. Його мисленнєвому процесу також не допомагав легіон удосконалених зцілювальних нанітів, які запускали зараз у його кровоносну систему. Вони вже, певне, переважали за кількістю його еритроцити, а це означало, що поки вони діють, до його мозку надходить менше крові. Він уявив, що його кров зараз така ж в’язка, як ртуть.
— Коли до мене повернеться зір? — запитав він.
Медсестра ухилилася від відповіді.
— Наніти й досі прораховують ушкодження. Ми отримаємо результати до ранку. Але майте на увазі, їм доведеться з нуля відновлювати ваші очі. Це складне завдання. Гадаю, це забере ще добу.
Він зітхнув, роздумуючи, чому це називається швидким зціленням, якщо взагалі нема тут нічого швидкого.
За звітами його підлеглих, у театрі зібрали восьмеро лихочинців.
— Ми просимо у верховного клинка особливого дозволу тимчасово їх оживити для допиту, — поінформував його жнець Армстронг.
— А це, — зауважив Костянтин, — подарує нам додаткову вигоду зібрати їх вдруге.
Факт того, що його команда перешкодила нападу і знешкодила більшість змовників, затьмарювала інформація про втечу Ґрейсона Толлівера. Дивним було те, що їм не вдалося вирити у другорядному мозку Шторму жодного запису про його присутність там. Насправді про нього взагалі не було записів. Його якимось чином стерли з існування. Замість нього з’явився двійник на ім’я Слейд Макміст, зі справді мерзенною біографією. Те, як Толліверу вдалося не лише створити себе нового, але й переписати власний цифровий слід, було таємницею, яку варто було дослідити глибше.
Без системи пожежегасіння театр вигорів ущент, хоча всі встигли втекти. Єдиними жертвами того вечора стали зібрані лихочинці та гвардієць, який кинувся на Толлівера. На нього під напором полилася кислота, майже нічого не залишивши від тіла. Безперечно, цього було замало для відживлення, але завдяки його жертві врятувалася жниця Анастасія. Оскільки чоловік був частиною приватної команди женця Костянтина з проведення допитів, його втрата стала особистою. Хтось точно за це заплатить.