— Мені потрібно, щоб ви залізли в другорядний мозок і відтворили пересування всіх перших женців. Місця, в яких вони збиралися. Райони, до яких неодноразово подорожували. Ми шукаємо прогалини в записах. Періоди часу, коли відсутня інформація про їхнє місцеперебування.
Розкопувати масивний цифровий другорядний мозок Шторму заради стародавньої інформації — це був принадний виклик. У Муніри не було потреби заходити в другорядний мозок ще з часів навчання, але вона знала, як у ньому працювати. І за потреби могла написати дисертацію про набуті в процесі цього конкретного дослідження навички. Однак про цю дисертацію ніхто не почує, бо все проводилося в надзвичайній секретності.
Незважаючи на всі її фахові дослідження, вона не знайшла нічого корисного. Не було жодного доказу, який би вказував на те, що женці-засновники колись збиралися в якомусь таємному місці.
Фарадея це не засмучувало і не стримувало. Він натомість дав їй нове завдання.
— Створіть цифрові версії першого щоденника кожного з ранніх женців, — сказав їй він. — А тоді проженіть файли через найкращу програму розшифровки Цитаделі женців і погляньте, чи в результаті цього не з’являться які-небудь закодовані повідомлення.
Програма працювала повільно — принаймні порівняно зі Штормом, який міг провести всі розрахунки за кілька секунд. Програма женців розбиралася в цьому не один день. Нарешті почала з’являтися інформація… але те, що вивергала програма, було просто абсурдно. Такі речі, як «абсолютна опівнічно-зелена корова» і «дратівлива скляна курка».
— Для вас щось із цього має хоч якийсь сенс? — запитала вона Фарадея.
Він із сумом похитав головою.
— Не вірю, що женці-засновники були настільки нетямущі, щоб створити складний шифр, а тоді нагородити дешифрувальника безглуздими загадками. В нас уже є загадка у вірші. Шифр був би простіший.
Коли в комп’ютері вилізло «парасолька баклажан виграшний політ», — вони визнали ще один провал.
— Що пильніше вивчаєш безлад, — проголосив Фарадей, — то більше збіг схожий на задум.
Але слово «політ» не йшло Мунірі з голови. Так, воно було випадкове, але випадковість інколи веде до моментів визначної інтуїтивної прозорливості та епохальних знахідок.
У бібліотечній залі з картами не було жодних справжніх карт. Натомість в її центрі крутилася голографічна модель Землі. Кілька разів провівши пальцем, постукавши і потиснувши по екрану, будь-яку частину глобуса можна збільшити для вивчення, а ще змалювати будь-яку еру, аж до часів Пангеї. Коли наступного вечора жнець Фарадей прийшов у бібліотеку, Муніра одразу повела його в залу з картами, але не сказала чому.
— Зробіть мені ласку, — мовила вона до нього.
Він пішов за нею до зали з картами з тою самою дивною сумішшю відчаю та безмежного терпіння. Муніра постукала по панелі управління, і глобус змінився. Тепер він нагадував десятифутовий голографічний клубок чорного прядива.
— На що я дивлюся? — запитав Фарадей.
— На маршрути польотів. На п’ятдесят останніх років авіапольотів: кожен політ позначений лінією, яка має товщину мікрона, — вона почала крутити глобус. — Скажіть, що бачите.
Фарадей добродушно на неї зиркнув, явно здивований, що вона поводиться, як наставниця, але підіграв.
— Найбільша щільність польотів над мегаполісами, — мовив він.
— Що ще?
Він перебрав управління у свої руки та змістив глобус так, щоб було видно полюси, де пробивалися невеликі цятки білого, немов дитячий малюнок крейдою.
— Трансконтинентальний повітряний рух й досі доволі щільний на Північним полюсом, але над Антарктикою польотів трохи менше, навіть враховуючи, що там так багато заселених регіонів.
— Продовжуйте дивитися.
Він повернув глобус до нормального нахилу і трохи пришвидшив його обертання.
Він нарешті зупинився над Тихим океаном.
— Отам! Клапоть синього…
— Бінго! — сказала Муніра. Вона прибрала маршрути польотів і збільшила невелику порцію океану.
— Дослідивши п’ятдесят років, я виявила, що над цим шматком Тихого океану не літав жоден літак. Можу закластися, що цей повітряний простір не перетинав жоден корабель, ще відколи заснували Цитадель женців.
Острови Мікронезії були на захід від тієї точки, а Гаваї — на схід. Але в самій точці нічого, крім води, не було.
— Цікаво… — відреагував жнець Фарадей. — Сліпа зона.
— А якщо так, то найбільша на світі… і ми єдині, хто про неї знає…
31
Траєкторія наближення