вона сіла потім підвелася спідниця хлюп-хлюп вода стікає вона вилізла на берег хлюпає подолком сіла
чом не викрутиш хочеш застудитись
так
вода шурхотить булькоче по піску й далі ген відмілинами поміж темних верб вода брижиться мов тканина все ще утримуючи трохи світла як тільки вода уміє
усі океани обплив він усю землю довкруж
і як заговорила про нього обхопивши мокрі коліна руками відкинувши голову назад у сизій імлі в пахощах жимолості у маминій кімнаті світло і в Бенджіній там Ті-Пі обкладає його
ти й справді любиш його
до мене простяглася її рука а я й не зворухнусь пальці ковзнули вниз і вона притисла мою долоню до своїх грудей до бухкання свого серця
ні ні
то що він силоміць змусив тебе він дужчий за тебе і він завтра я вб’ю його присягаюсь уб’ю а доти батькові й знати не треба а потім ми з тобою десь заїдем далеко ніхто ніколи й не дізнається заберем гроші що на мою науку а в університет не поїду Кедді ти ж ненавидиш його правда правда
притискає мою долоню до своїх грудей серце її калатає я крутнувся до неї вхопив за лікоть
Кедді ти ж його ненавидиш правда
поклала мою долоню собі на горло і там калатає її серце
бідолашний Квентіне
її обличчя задерте догори а небо низько так низько нависло що всі пахощі й гуки ночі немовби скупчилися внизу мов під осілим ташем намету а найгустіш та жимолость забиває мені віддих а їй сизою імлою впала на обличчя й шию її кров стугонить об мою долоню а друга рука якою я спирався на землю зненацька здригнулася засіпалась і я хекаю щоб ухопити бодай трішки повітря з тієї густосизої жимолості
так ненавиджу його хай би я вмерла для нього як уже вмирала я вмираю для нього знов і знов щоразу як він
відірвав від землі руку й все одно відчуваю стеблинки й галузки що навхрест повпивалися у шкіру
бідолашний Квентіне
відкинулася назад не розчіплюючи пальців на колінах
ти ж ні з котрою ще ні разу
що ні разу
те що я маю з ним
та сто разів із сотнею дівчат
і тоді я заплакав рука її знову торкнулася мене і вже я плачу їй у мокру блузку потім вона лежить дивиться понад моєю головою в небо розрізняю смужки білків під її зіницями я розкрив ножика
ти пам’ятаєш день коли померла бабуся як ти сіла у воду й забруднила штанці
еге ж
приклав лезо ножа їй до горла
одна секунда лиш одна секунда а тоді я й собі так само а тоді й собі
гаразд а ти зумієш сам собі
зумію леза досить довгі чи Бенджі спить уже
так
одна секунда і все я постараюсь щоб не боляче
гаразд
заплющ очі
ні хай розплющені тільки треба дужче натиснути
візьми й своєю рукою
але вона й не ворухнулась очі її широко розплющені задавлені десь понад моєю головою в небо
Кедді ти пригадуєш як Ділсі лаяла тебе за брудні штанці
не плач
я не плачу Кедді
ну ж ріж що ж ти
а ти хочеш щоб я
так дужче натисни
візьми й своєю рукою
не плач бідолашний Квентіне
а я ніяк не перестану притисла мою голову до своїх тугих вологих грудей чую як її серце більше вже не калатає а стукоче спокійно розмірено і вода жебонить поміж верб у пітьмі й хвилями накочується жимолость а плече й рука піді мною заніміли
що це що ти робиш
її м’язи напружились я сів
та ножик я впустив його
сіла й вона
котра це година
не знаю
зіп’ялася на ноги я мацаю по землі
я йду не шукай
ти додому
я відчуваю її як вона стоїть чую дух її вільгої одежі відчуваю її
десь тут він упав
хай полежить завтра знайдеш ходім
одну хвилинку зараз і знайду
ти боїшся що
ось він весь час отут-о й лежав
справді то й ходім
я встав іду за нею прошкуємо нагору а цвіркуни замовкають перед нами
сміхота як воно буває сидиш упустиш щось перед своїм носом а потім шукаєш скрізь довкола