невже то мама напустила Джейсона щоб шпигував за тобою я б нізащо не.
Жінки тільки користаються з чужих кодексів честі вона це тільки з любові до Кедді навіть як бувало розхворіється вона не йшла до себе нагору аби тільки не дозволяти батькові глузувати з дядечка Маврі при Джейсоні батько пожартував мовляв кепський з дядечка Маврі знавець античності аби ризикнути й наскочити в обраній особі на сліпого безсмертного хлопа він мовляв мав би обрати на листоношу Джейсона бо Джейсон здатен припуститися помилки лише того самого штибу що й сам дядечко Маврі припустився б але не такої що призвела б до очної підбитості та й хлопчик Патерсонів менший за Джейсона вони ж разом клеїли зміїв і продавали по п’ять центів за штуку поки не розсварилися через розподіл прибутків тоді Джейсон підшукав собі ще курдуплистішого партнерчика адже й Ті-Пі казав що Джейсон знов у скарбники вийшов але казав батько навіщо дядечкові Маврі працювати якщо він сиріч батько наш здатен утримувати п’ятьох чи й шістьох чорнюків у яких тільки й діла що сидіти заклавши ноги в духівку то вже ж звісно він може й дядечкові Маврі надавати час від часу стіл і притулок та й грошенят потроху підкидати позичати а зате ж дядечко Маврі підтримує в ньому й роздуває вогонь віри в небесне походження нашого роду й тоді матінка бувало заплаче і дорікне батькові мов той принижує її рід а свій вивищує що він висміює дядечка Маврі й нас того ж самого научає не розуміла ж вона що батько лиш того нас навчав що люди то просто складані ляльки напхані тирсою черпаною зі сміттєвих куп де валяються усі колишні ляльки й тирса сиплеться з нічиєї рани в нічиєму боці невмерлого й не за мене. Змалку я уявляв собі скін таким собі стареньким чоловіком на взір нашого дідуся ніби другом чи що його близьким та особливим ото як письмовий стіл дідусів був для нас особливим і ми боялися й доторкнутися до нього а в кімнаті де стояв той стіл навіть не розмовляли голосно і я завжди уявляв собі таке що вони удвох десь там весь час перебувають на пагорбі якомусь за ялівцем і дожидаються щоб до них підсів старий полковник Сарторіс а той перебуває ще вище десь і провадить спостереження за чимсь там вельми віддаленим і тож вони й чекають коли ж полковник скінчить свої спостереження та й зійде до них а дідусь у своєму генеральському однострої і голоси їхні всякчас мурмотять за деревами бесіду провадять і дідусь завжди має слушність