Зустріч у Римі більше припала Пішотті до смаку. Міністр Трецца не вдавав із себе високоморального, як кардинал. Зрештою, він був міністр юстиції, а Пішотта — просто посланець бандита. Він пояснив йому, що, якщо християнсько-демократична партія програє вибори, комуністи вживуть надзвичайних заходів, щоб винищити останніх бандитів на Сицилії. Так, карабінери досі влаштовують вилазки, полюючи на Ґільяно, але цьому ніяк не зарадити. Це треба для годиться, бо інакше радикальні газети піднімуть галас до небес.
Пішотта перебив його:
— Ваша світлість каже мені, що ваша партія ніколи не вибачить Ґільяно?
— Це буде складно, — мовив міністр Трецца, — але не неможливо, якщо Ґільяно допоможе нам перемогти на виборах. Якщо після того він певний час поводитиметься тихо, без викрадень і гучних пограбувань. Якщо його ім’я перестане бути таким зловісним. Можливо, йому варто буде тимчасово переїхати до Америки, а тоді вже повернутися — пробаченим. Але в разі нашої перемоги я можу гарантувати одне. Ми не докладатимемо зусиль, щоб його спіймати, і якщо він захоче емігрувати до Америки, ми не заважатимемо йому й не переконуватимемо американську владу депортувати його.
Він на мить замовк.
— Я особисто зроблю все, що зможу, щоб переконати президента Італії пробачити його.
Пішотта знову мовив зі своєю легкою посмішкою:
— Але якщо ми станемо зразковими громадянами, на що ми будемо їсти — Ґільяно, його люди, їхні родини? Може, уряд якось нам платитиме? Зрештою, ми ж робимо за нього брудну роботу.
Дон Кроче, який до цього слухав їх, заплющивши очі, як сонна рептилія, заговорив швидко, щоб спинити розлюченого міністра юстиції: той аж тріскався від гніву, бо цей бандюган наважився просити в уряду грошей.
— То жарт, ваша світлосте, — сказав дон Кроче. — Цей юнак уперше виїхав за межі Сицилії, він не розуміє суворого світу. Питання фінансової підтримки аж ніяк вас не обходитиме. Я сам розберуся з Ґільяно.
Він застережливо глянув на Пішотту. Але міністр раптово всміхнувся й сказав хлопцеві:
— Що ж, приємно бачити, що сицилійська молодь не змінилася. Я сам колись був такий. Ми не боїмося питати про те, що наше по праву. Можливо, вам хочеться чогось конкретнішого, ніж обіцянки.
Він висунув шухляду, дістав ламіновану картку з червоною облямівкою. Кинувши її Пішотті, мовив:
— Це спеціальна перепустка, яку я підписав особисто. Ви можете їхати куди завгодно в Італії чи на Сицилії, і поліція не потурбує вас. Вона варта своєї ваги в золоті.
Пішотта подякував, поклав картку до кишені, ближче до грудей. Він бачив, як дон Кроче пред’являв таку перепустку під час їхньої римської подорожі, і знав, що отримав дещо цінне. Але тоді йому спало на думку: що, як його спіймають із нею? Буде скандал, який збурить усю країну. Друга людина в банді Ґільяно носить перепустку, яку видав міністр юстиції? Як так може бути? Він гарячково намагався знайти відповідь, але не міг.
Такий важливий документ у подарунок доводив довіру й добру волю з боку міністра. Дон Кроче протягом усієї подорожі був неймовірно гостинний, і це дуже тішило. Але все одно не переконало Пішотту. Перш ніж піти, він попросив Треццу написати Ґільяно записку, яка підтверджувала б, що ця зустріч відбулася. Трецца відмовився.
Коли Пішотта повернувся в гори, Ґільяно ретельно розпитав його, змусив повторити кожне слово, яке він запам’ятав. Пішотта показав йому перепустку з червоною облямівкою, озвучив свої сумніви щодо того, для чого йому її дали, і ризик для самого міністра. Ґільяно поплескав його по плечу.
— Ти мій справжній брат, — мовив він. — Ти значно підозріліший за мене, і все одно твоя вірність засліпила тебе. То, певно, дон Кроче сказав йому дати тобі перепустку. Він сподівається, що ти станеш їхнім інформатором і їздитимеш до Рима.
— От хвойдин козел! — розлютився Пішотта. — Та я йому горлянку цією перепусткою переріжу.
— Ні. Залиш перепустку собі. Вона нам знадобиться. І ще дещо. Підпис, може, і схожий на руку Трецци, але це не він. Перепустка підроблена. Якщо їм буде потрібно, вони можуть зректися її законності. Або ж, якщо їм так зручно, можуть з упевненістю сказати, що все в порядку, і показати докази того, що перепустку видав Трецца. Коли зручніше буде видати її за підробку, просто знищать усі записи.
Пішотта визнав, що це схоже на правду. Він щодня дедалі більше захоплювався тим, як Ґільяно, такий чесний і відкритий, може розгадувати схиблені плани своїх ворогів. Він розумів, що романтизм Ґільяно коріниться в його блискучому розумінні параної.