Абат знову звернувся до Ґільяно:
— Тепер я попрошу тебе про другу послугу, любий мій Турі Ґільяно. Візьми мого сина до своєї банди. Він битиметься за тебе, виконуватиме твої накази й — присягаюся — буде тобі вірний.
Турі ретельно обміркував усе це. Він був певен, що з часом завоює прихильність Андоліні, і знав його відданість батькові, абату. Отже, шанси, що Андоліні зрадить, були невеликі, і від зради цілком можна було вберегтися. Стефан Андоліні може стати корисним для операцій банди, але ще більшу користь може дати як джерело інформації про імперію дона Кроче.
— А що ви скажете донові Кроче? — спитав Ґільяно. Абат на мить замислився.
— Я поговорю з ним, я маю вплив. А тоді побачимо. То ти візьмеш мого сина до себе?
— Так, присягаюся вам, — сказав Ґільяно. — Але якщо він мене зрадить, ваші молитви не встигнуть перехопити його на шляху до пекла.
Стефан Андоліні жив у світі, у якому довіри було мало, можливо, саме тому його обличчя з роками склалося в таку вбивчу маску. Він знав, що на нього чекає життя акробата, який постійно хитатиметься на межі смерті. Жоден вибір не обіцяв йому безпеки. Утішало тільки те, що милосердя, яке випромінював Ґільяно, порятувало його. Та ілюзій він не мав. Турі Ґільяно був єдиний, кого він коли-небудь боявся.
З того дня Стефан Андоліні став членом банди Ґільяно. А в прийдешні роки так прославився своєю жорстокістю й побожністю, що його прізвисько — Fra Diavalo — знала вся Сицилія. Побожність ішла від того, що щонеділі він ходив на службу, зазвичай — до містечка Віллаби, де служив отець Бенджаміно. І в сповідальні він розповідав йому таємниці банди, які сповідник передавав донові Кроче. Але тільки ті таємниці, які наказував розповісти сам Ґільяно.
Частина ІІІ
Майкл Корлеоне
1950
Розділ 16
«Фіат» обігнув містечко Трапані й виїхав на дорогу вздовж пляжу. Майкл Корлеоне та Стефан Андоліні прибули до більшої, ніж зазвичай, вілли з трьома невеликими окремими будинками. Віллу оточувала стіна, прохід був тільки з боку пляжу, ворота охороняли двоє чоловіків. Усередині Майкл побачив великого, повного чоловіка в одязі, який здавався чужим у цьому пейзажі: спортивний піджак, слакси, розстібнута трикотажна сорочка-поло. Поки вони чекали, коли ворота відчинять, Майк побачив усмішку на широкому обличчі чоловіка й з подивом відзначив, що це Пітер Клеменца.
Клеменца був одним із помічників батька Майкла Корлеоне в Америці. Що він тут робить? Майкл востаннє бачив його тієї фатальної ночі, коли Клеменца позбувся пістолета, яким убив капітана поліції й Турка, Соллоццо. Він запам’ятав жаль і сум на обличчі Клеменци тієї миті, два роки тому. Тепер він був щиро радий бачити Майкла. Витягнув його з крихітного «фіата» й мало не роздушив у ведмежих обіймах.
— Майкле, як приємно тебе бачити! Я роками чекав можливості сказати тобі, як я тобою пишаюся, який ти молодець. А тепер усім твоїм негараздам кінець. За тиждень ти будеш разом із родиною, буде велике свято. Там усі чекають на тебе, Майкі.
Він лагідно дивився в обличчя Майкла, тримаючи його у своїх велетенських руках, і водночас вивчав його. Перед ним був уже не просто юний герой війни. За час, проведений на Сицилії, хлопчик став чоловіком: обличчя Майкла вже не було таким відкритим, воно набуло гордовитої замкненості уродженця Сицилії. Молодий Корлеоне був готовий по праву зайняти своє місце в родині.
Майкл був радий бачити кремезного, огрядного Клеменцу, його широке, важке обличчя. Спитав, чи є новини від родини. Батько Майкла вже отямився після спроби вбивства, але зі здоров’ям у нього було погано. Клеменца скорботно похитав головою.
— Коли у твоєму тілі роблять дірки, байдуже, як добре ти видужуєш. Нічого хорошого з того не буде. Але твого батька не вперше підстрелили. Він як той бик. Упорається. Убивство Сонні — ось що зашкодило і йому, і твоїй матері. То було жорстоко, Майкі, автомати просто розірвали його на шмаття. То було неправильно, вони не мали цього робити. Просто зі злості. Але в нас є плани. Батько все тобі розповість, коли ми доправимо тебе додому. Усі так радіють твоєму поверненню.
Стефан Андоліні кивнув Клеменці — вони, вочевидь, були знайомі. Тоді потиснув Майклові руку й сказав, що мусить їхати, бо ще має справи в Монтелепре.