Розраховували, що на Сицилії значна більшість проголосує за збереження статус-кво. На той час найпотужнішими силами на острові були Турі Ґільяно, чия банда контролювала його північно-західну частину, та дон Кроче Мало, який разом із «друзями друзів» керував рештою Сицилії. Ґільяно не брав участі у виборчих стратегіях жодної партії. Дон Кроче та мафія робили все, щоб забезпечити переобрання християн-демократів та збереження монархії.
Але, на загальний подив, виборці Італії знищили її, і країна стала республікою. Соціалісти та комуністи проявили таку силу, що християнсько-демократична партія захиталась і мало не впала. Наступні вибори могли привести до того, що в Римі посів би безбожний соціалістичний уряд. Владна партія почала мобілізувати всі сили, щоб перемогти наступного разу.
Найбільшим сюрпризом стала Сицилія. Від острова до парламенту пройшло чимало членів соціалістичної та комуністичної партій. На Сицилії профспілки й досі вважали вигадкою диявола, чимало землевласників та виробництв відмовлялися мати з ними справу. То що сталося?
Дон Кроче лютував. Його люди зробили все як слід. Вони залякували всю сільську місцевість, але, вочевидь, ці погрози зрештою виявилися марними. Священики в католицьких церквах читали проповіді проти комунізму, черниці роздавали кошики зі спагеті та оливковою олією тим, хто обіцяв проголосувати за християнсько-демократичну партію. Сицилійські церковники були ошелешені: вони роздали їжі на мільйони лір, але хитрі селяни проковтнули благодійний хліб і плюнули на партію.
Міністр юстиції Франко Трецца теж злився на співвітчизників — зрадливий народ, хитрий навіть там, де не має від того зиску, гордий своєю честю, тоді як і нічного горщика не має. Він втратив усяку надію на них. Як вони могли проголосувати за соціалістів і комуністів, які зрештою знищать їхні родини й виженуть їхнього християнського Бога з усіх величних соборів Італії? Одна лише людина могла дати йому відповідь на це запитання й щось зробити з майбутніми виборами, які визначать політичну долю Італії. Тож він відправив по дона Кроче Мало.
Сицилійські селяни, що проголосували за ліві партії й вирішили скинути свого любого короля, були б вражені, якби знали, як лютують усі ці високопоставлені персонажі. Вони були б ошелешені тим, що такі могутні нації, як Сполучені Штати, Франція та Велика Британія, стривожені можливістю союзу між Італію та Росією — багато хто з них ніколи й не чув про ту Росію.
Уперше за двадцять років діставши в подарунок можливість демократично проголосувати, вбогі жителі Сицилії просто проголосували за тих кандидатів та партії, які пообіцяли їм можливість купити свій власний шмат землі за мінімальну суму.
Але вони були б нажахані, якби дізналися, що їхні голоси були голосами проти родинного укладу, проти Діви Марії та святої католицької церкви, святі образи якої з червоними свічками прикрашали кожну кухню та спальню на острові; нажахані тим, що проголосували за те, щоб перетворити собори на музеї й вигнати свого любого Папу подалі з італійських берегів.
Ні. Сицилійці голосували за клаптик землі для себе й своєї родини, а не за партію. Для них не було більшої радості в житі, аніж працювати на своїй землі, лишати вирощене в поті чола собі та своїм дітям. Їхнім уявленням про рай були кілька акрів пшениці, город на гірському схилі, крихітний виноградник, лимонове дерево й олива.
Міністр юстиції Франко Трецца був уродженець Сицилії й щирий антифашист, навіть провів якийсь час за ґратами за Муссоліні, перш ніж утекти до Англії. Це був високий, аристократичного вигляду чоловік, волосся його досі було вугільно-чорне, хоча в густій бороді вже пробилася сивина. Він був справжній герой, та водночас і безкомпромісний бюрократ та політик — видатне поєднання.
Міністр мав величезний кабінет у Римі, обставлений масивними старовинними меблями. На стінах висіли портрети президента Рузвельта та Вінстона Черчілля. Вікна були вітражні й виходили на маленький балкон. Сам міністр наливав вино для свого почесного гостя, дона Кроче Мало.
Потягуючи вино, вони обговорювали політичну ситуацію на Сицилії та прийдешні регіональні вибори. Міністр Трецца озвучив свої побоювання. Якщо Сицилія продовжить своє лівацтво в бланках для голосування, партія християн-демократів цілком може втратити контроль над урядом. Католицька церква теж може втратити свою законну позицію офіційної державної релігії.
Дон Кроче не відповідав. Він спокійно їв і мусив визнати про себе, що їжа в Римі значно краща за харчі на його рідній Сицилії. Дон схилив свою велетенську імператорську голову до спагеті з трюфелями, масивні щелепи жували розмірено й непохитно. Час від часу він витирав тонкі вуса серветкою. Величний дзьоб носа вартував над кожною новою принесеною слугами стравою, наче винюхуючи можливу отруту. Погляд стрибав розкішно накритим столом, від одного тареля до іншого. Він не вимовив ані слова, поки міністр нудив про винятково важливі державні справи.