Під мікроскопом: у чому загроза?
Ми звикли, що нас оточують спокуси і неприємності: небезпечний пиріжок, підступна цигарка, спокусливий інтернет. Але самоконтроль — це ніби дзеркало нас самих, наших внутрішніх світів, думок, бажань, емоцій та поривів. Щоб встояти перед спокусою, потрібно визначити, який саме внутрішній потяг ми повинні взяти під контроль. Яка саме думка чи відчуття змушує вас зробити те, чого ви насправді не хочете? Якщо ви не впевнені, спробуйте провести спостереження. Наступного разу, коли відчуєте спокусу, зазирніть у себе.
Інстинкт сили волі: зупинка і планування
Сьюзанн Сеґерстром, психолог з Університету Кентукі, досліджує, як саме душевні стани, наприклад, стрес чи передчуття впливають на тіло. Вона з’ясувала, що самоконтроль, так само як і стрес, має певну біологічну особливість. Потреба в самоконтролі запускає скоординовану низку змін у мозку й тілі, допомагаючи опиратися спокусі й узяти під контроль саморуйнівні бажання. Сеґерстром називає ці зміни реакцією зупинки та планування[26], яка не має нічого спільного зі згадуваною вище реакцією боротьби чи втечі.
З нашої подорожі в часі ви маєте пам’ятати, що стресова реакція боротьби чи втечі виникає, коли ви помічаєте зовнішню загрозу. Мозок і тіло переходять у режим самозахисту — нападу чи втечі. Реакція зупинки та складання плану докорінно відрізняється: вона починається з осягнення внутрішнього конфлікту, а не зовнішньої небезпеки. Ви хочете щось зробити (покурити, з’їсти за ланчем більшу порцію, зайти на якісь сторонні сайти в робочий час), але цього робити не слід. Або ж ви знаєте, що мусите щось зробити (сплатити податки, закінчити проект, піти до спортзалу), але воліли б не робити нічого. Цей внутрішній конфлікт і є своєрідною загрозою: інстинкти підштовхують вас до потенційно хибного рішення. У такій ситуації ви захищаєтеся від себе. Саме в цьому полягає самоконтроль. Найефективніше — зупинитися, не поспішати (як у реакції боротьби чи втечі). А це і передбачає реакція зупинки та складання плану. Осягнення внутрішнього конфлікту ініціює зміни в мозку й тілі, що допомагають зупинитися й узяти під контроль імпульсивні пориви.
Як і реакція боротьби чи втечі, реакція гальмування та складання плану починається в мозку. Система аварійної сигналізації в мозку постійно спостерігає за тим, що ви чуєте, бачите чи нюхаєте, а інші ділянки стежать за вашими внутрішніми процесами. Така система самомоніторингу розподілена по всьому мозку: вона з’єднує ділянки самоконтролю в префронтальній корі з іншими зонами, що контролюють тілесні відчуття, думки й емоції. Важлива функція цієї системи — не допускати безглуздих помилок, таких як випити чарку після піврічної зав’язки, підвищити голос на начальника чи вчасно не сплатити кредит. Система самомоніторингу чекає на попереджувальні сигнали — думки, емоції та відчуття, — коли ви збираєтеся утнути те, про що потім пошкодуєте. Коли мозок розпізнає такий сигнал, наша вірна подруга, префронтальна кора, допомагає зробити правильний вибір. Щоб посприяти їй у цьому, реакція зупинки та складання плану переспрямовує енергію з тіла до мозку. Щоб встановити контроль над собою, не обов’язково негайно накивати п’ятами чи розмахувати кулаками: саме час скористатися силою та пластичністю свого мозку[27].
На відміну від реакції боротьби чи втечі, реакція зупинки та складання плану не зупиняє роботи мозку. Не забувайте, що тіло вже почало реагувати на тістечко. Мозок має повернути тіло на шлях істинний і приглушити імпульсивні бажання. Для цього префронтальна кора повідомляє про потребу в самоконтролі нижнім ділянкам мозку, які регулюють пульс, кров’яний тиск, дихання та інші автоматичні функції. Реакція зупинки та складання плану, на відміну від реакції боротьби чи втечі, спрямовує вас у зворотному напрямку. Замість того, щоб пришвидшитися, ваше серцебиття уповільнюється, а тиск залишається в нормі. Замість того, щоб відчути шалену ядуху, ви дихаєте глибоко. Замість того, щоб напружувати м’язи, ваше тіло розслаблюється.