Останнім часом авторитетні експерти дедалі частіше заявляють, що американці втратили колективну силу волі. Якщо вони мають рацію, то стосується це не так втрати споконвічних американських цінностей, як стверджують знавці, як підвищення рівнів стресу та страху в сучасному суспільстві. Національне опитування, яке в 2010 році провела Американська асоціація психологів, показало, що 75 % населення Сполучених Штатів зазнає сильного стресу[54]. І це не дивно, якщо взяти до уваги події останнього десятиліття — від терористичних актів та епідемій грипу до екологічних катастроф, стихійних лих, високого рівня безробіття й економічної кризи. Ці національні чинники стресу суттєво впливають на наш фізіологічний стан і самоконтроль. Дослідники з медичного факультету Єльського університету виявили, що впродовж тижня після подій 11 вересня 2001 року варіабельність частоти серцевих скорочень серед пацієнтів суттєво знизилася[55]. Нація була приголомшена, тому зростання рівня пияцтва, куріння та вживання наркотиків упродовж наступних місяців після терористичних атак нікого не здивувало[56]. Ті самі тенденції спостерігалися на піку економічної кризи 2008 та 2009 років[57]. Американці почали частіше споживати фаст-фуд, заїдаючи ним стрес, а курці — більше курити і вже навіть не намагалися кинути.
Сплять американці також дедалі менше. Дослідження, проведене в 2008 році Американським національним фондом з проблем сну, продемонструвало, що дорослі американці сплять у середньому на дві години менше порівняно з показниками 1960 року. Хронічне недосипання спричиняє епідемію недостатнього самоконтролю й уваги. Деякі експерти вважають, що зниження середнього показника тривалості сну — це також одна з причин суттєвого зростання рівня ожиріння в той самий період часу[58]. Показники ожиріння набагато вищі серед тих, хто спить менше шести годин, частково тому, що недосип впливає на використання енергії мозком і тілом. Дослідники також з’ясували, що недостатній сон створює імпульсний контроль та спричиняє проблеми з увагою, дуже схожі на синдром дефіциту уваги та гіперактивності[59]. Очевидно, що один із чинників, що впливає на суттєве зростання частоти діагностування цього розладу, — режим сну дітей, що зазвичай такий самий, як і в їхніх батьків, хоч дітям і потрібно спати більше[60].
Якщо ми справді серйозно налаштовані на розв’язання складних проблем, нам потрібно уважніше поставитися до таких аспектів, як контроль стресу та піклування про своє здоров’я. Втома та постійний стрес не обіцяють нічого хорошого, американці — нація втомлених людей у стані стресу. Погані звички — від переїдання до недосипання — свідчать не лише про недостатній самоконтроль. Виснажуючи свої енергетичні ресурси і створюючи ще більший стрес, ми самі позбавляємо себе здатності до самоконтролю.
Під мікроскопом: стрес і самоконтроль
Випробуйте цього тижня теорію про те, що стрес — фізичний чи психологічний — це ворог самоконтролю. Як саме хвилювання чи перевтома впливають на ваші рішення? Чи виснажує відчуття голоду або втоми резерви сили волі? А як щодо фізичного болю та хвороб? Чи таких емоцій, як злість, самотність, сум? Проаналізуйте ситуації, коли впродовж дня або тижня у вас виникає стрес. А потім спробуйте зауважити, що відбувається із самоконтролем. Чи відчуваєте ви імпульсивні бажання? Дратуєтеся? Відкладаєте на потім свої справи?
Заключне слово
Коли проблеми із силою волі виявляються вповні, нам хочеться виправдати все особливостями свого характеру: слабкістю, лінощами, безвідповідальністю. Але здебільшого мозок і тіло просто перебувають у стані, коли недостатньо себе контролюють. Коли ми зазнаємо хронічного стресу, проблеми із силою волі розв’язує саме наша імпульсивна особистість. Щоб перемогти в цій боротьбі, потрібно віднайти той стан мозку й тіла, що спрямовує енергію на самоконтроль, а не на самозахист. А для цього ми маємо робити все, щоб вийти зі стресового стану і забезпечити себе достатньою кількістю енергії — лише тоді до роботи береться наше «Над-Я», а не імпульсивне «Воно».
Стислий огляд розділу
Ідея: як і стрес, сила волі — це біологічний інстинкт, призначення якого — захищати нас від самих себе.
Під мікроскопом