Ви, мабуть, думаєте, що цей ефект на вас не поширюється, — атож, ваш самоконтроль точно сильніший, аніж у нещасних невдах у тих дослідженнях! Якщо це так, то у вас справді проблеми. Учасники, які оцінили свій самоконтроль найвищим балом, особливо щодо їжі, зазвичай обирали найшкідливішу страву з меню, хоч була змога обрати щось корисне. Лише 10 % із цих феноменально вольових щасливців обирали найменш здорову страву, коли салату в меню не було, а 50 % — коли була можливість обрати салат. Мабуть, вони були справді впевнені, що в майбутньому замовлятимуть салат, і тому сьогодні віддали перевагу смаженій картопельці.
Ці результати наочно демонструють нашу основну помилку, коли ми обмірковуємо майбутні рішення. Ми хибно, але твердо переконані, що завтра ухвалимо правильне рішення — не таке, як сьогодні. Цю цигарку я таки викурю, але від завтра — зась. Сьогодні я прогуляю тренування, однак завтра точно піду до спортзалу. Нехай уже, на ці подарунки я ще розщедрюся, але потім щонайменше три місяці ніякого шопінгу.
Такий оптимізм дає нам дозвіл на слабкість сьогодні — особливо, якщо ми знаємо, що в найближчому майбутньому матимемо можливість усе виправити. Так, дослідники з Єльського університету дали студентам змогу обрати між знежиреним йогуртом та великим шматком пирога. Коли піддослідним сказали, що через тиждень у них знову буде можливість обирати, пирогу віддали перевагу 83 % супроти лише 57 % тих, хто вважав, що такий шанс їм випав лише раз. Аналогічні тенденції було відзначено й тоді, коли студентам пропонували обрати між примітивними й інтелектуальними розвагами («Я можу показати свої інтелектуальні можливості і через тиждень»), або між невеликою фінансовою винагородою, яку віддавали негайно, та більшою, але виданою пізніше («Мені потрібна готівка саме зараз, а наступного тижня я отримаю більше»)[100].
Загалом 67 % студентів, яким сказали, що наступного тижня вони знову зможуть вибрати, подумали, що в майбутньому вони оберуть більш правильний варіант. Однак, коли наступного тижня експериментатори знову запросили їх узяти участь у досліді, лише 36 % зробили інший вибір. Водночас піддослідні відчували меншу провину за перший недалекоглядний вибір, коли думали, що в майбутньому можна все виправити.
Під мікроскопом: з понеділка нове життя?
Приймаючи рішення, що вимагають вольових зусиль, зверніть увагу, чи думаєте ви про свої майбутні досягнення. Чи обіцяєте собі, що завтра виправите свої сьогоднішні вчинки? Як це позначається на вашому сьогоднішньому самоконтролі? Спробуйте розібратися: чи зробили ви те, що обіцяли собі, або ж цикл «нове життя з понеділка» почався знову.
Наш оптимізм щодо майбутнього впливає не лише на наші рішення, а й на те, чи просто нам буде виконати все, що ми собі пообіцяли. Психологи довели: ми помиляємося, коли думаємо, що завтра в нас буде більше часу, аніж сьогодні. Цю хитрість нашого мозку найкраще обґрунтували двоє професорів-маркетологів — Робін Таннер з Вісконсинського університету в Медісоні та Курт Карлсон з Університету Дюка. Учених зацікавило те, що прогнози покупців тренажерів щодо їх використання такі далекі від реальності, адже 90 % часу ці покупки збирають пилюку на балконі. Дослідники вирішили з’ясувати, як часто покупці сподівалися використовувати це спортивне обладнання. Чи думали вони, що майбутнє буде таким, як і сьогоднішній день, — сповненим важливих справ, різних проблем та виснажливих випробувань? Або ж вони уявляли собі якусь альтернативну реальність?
Щоб з’ясувати це, дослідники опитали велику кількість людей, яких просили спрогнозувати, скільки разів на тиждень (у середньому) впродовж наступного місяця вони збираються тренуватися. Після того вони запитали в іншої групи те саме, але додали важливу умову: «Скільки разів на тиждень упродовж наступного місяця ви тренуватиметеся за умови, що обставини складатимуться ідеально?». Відповіді двох груп зовсім не відрізнялися — люди в будь-якому випадку уявляли собі «ідеальні обставини», навіть якщо їх просили оцінити фактичну, а не ідеальну ситуацію. Ми дивимося в майбутнє і не помічаємо труднощів сьогодення. Через це ми переконані, що в майбутньому часу й енергії на важливі справи в нас буде більше, аніж сьогодні. Упевнені у своїх завтрашніх успіхах, ми виправдовуємо свої сьогоднішні слабкості[101].