Під мікроскопом: ким ви себе вважаєте?
Згадайте про свою основну мету та поміркуйте, яка частина вашого «я» справжня — та, що хоче досягти мети, чи та, яку потрібно контролювати? Із чим ви себе більше ідентифікуєте — з імпульсивними поривами та бажаннями чи зі своїми цінностями та довгостроковими цілями? Не забуваючи про свою основну мету, спробуйте зрозуміти, як ви почуваєтеся — як людина, що може досягти успіху, чи людина, що потребує докорінних змін або вдосконалення?
Заключне слово
У гонитві за самоконтролем неправильно розглядати кожне вольове зусилля в аспекті моралі. Ми напрочуд швидко починаємо розхвалювати себе за хороші вчинки або саму лише думку про них і не менш швидко виправдовуємо себе за слабкість. Якщо сприймати все крізь призму категорій «добре» чи «погано», забуваючи про свої справжні бажання, ми лише розбурхаємо імпульсивні пориви та дозволимо собі вчинки, що лише нам зашкодять. Щоб змінити це, потрібно бачити власне мету, а не світло від німба, що осяює наші хороші вчинки.
Стислий огляд розділу
Ідея: коли ми починаємо вимірювати наші моральні чесноти за допомогою випробувань, які довелося пройти нашій силі волі, добрі вчинки дають нам дозвіл на погані. Щоб посилити самоконтроль, забудьте про свої добрі справи та зосередьтеся на цінностях та цілях.
Під мікроскопом
• Чесноти й вади. Ви хвалите себе після кожного успішного випробування сили волі, а потім дозволяєте собі трохи побути «поганими»?
• Чи обіцяєте ви собі, що завтра станете кращими? Чи переконуєте ви себе, що завтра спокутуватимете сьогоднішню слабкість? Якщо так, то чи справді дотримуєте свого слова?
• Ефект німба. Чи виправдовуєте ви свої «грішки» хорошими вчинками (наприклад, економите завдяки знижкам, споживаєте знежирені продукти, дбаєте про довкілля)?
• Ким ви себе вважаєте? Подумайте про свою основну мету і проаналізуйте, яка частина вашої особистості почувається «справжньою» — та, що хоче досягти мети, чи та, яку потрібно контролювати?
Експерименти із силою волі
• Щоб анулювати свій дозвіл, згадайте про причину. Наступного разу, коли захочете виправдати свою слабкість хорошим вчинком у минулому, зупиніться та подумайте, чому саме ви були «хорошими», а не про те, чому ви заслуговуєте на винагороду.
• Завтра буде те саме, що й сьогодні. Згадайте про свою головну мету і спробуйте поступово змінити варіабельність своєї поведінки.
Розділ 5. Великий обман мозку: чому бажання здається нам щастям
У 1953 році Джеймз Олдз та Пітер Мілнер, двоє молодих учених з Університету Макґілла в Монреалі, проводили досліди над бідолашними щурами. Вони імплантували електрод глибоко в щурячий мозок, щоб надсилати туди розряди. Науковці намагалися активувати ділянку в мозку, де, на думку інших учених, у щурів формується реакція страху. За попередніми звітами, лабораторні щури так зненавиділи ці розряди, що намагалися уникати всього, що було пов’язане з моментом стимуляції мозку. Натомість щури Олдза та Мілнера добровільно поверталися в куточок у клітці, де їх било струмом. Здавалося, їм це подобалося[111].
Здивовані несподіваною поведінкою щура, дослідники вирішили випробувати гіпотезу, згідно з якою щур хотів отримати електричний розряд. Щоразу, коли щур просувався трохи праворуч від свого кутка, його винагороджували незначним розрядом. Тваринка швидко збагнула зв’язок і вже через кілька хвилин бігала по всій клітці. Олдз та Мілнер виявили, що щур рухався в будь-якому напрямку, щоб тільки отримати розряд. Невдовзі дослідники вже могли керувати щуром, наче джойстиком[112].