Выбрать главу

Ці дві стратегії демонструють важливу роль соціального контексту в процесі позбавлення від поганих звичок. Ми готові позбутися своїх вад та розвинути в собі нові чесноти, лише якщо чітко переконані, що це забезпечить нам місце під сонцем у своєму племені.

Коли самоконтроль — не норма

Якщо ми хочемо розвинути силу волі, то маємо бути переконані, що самоконтроль — це норма. Але коли ви востаннє чули про позитивні тенденції в людському суспільстві? ЗМІ лякають нас приголомшливою статистикою: ми стаємо ліниві, цинічні та хворобливі. Ми постійно чуємо статистику: 40 % американців узагалі не займаються спортом і лише 11 % активно тренуються п’ять разів на тиждень (стандартна рекомендація, якщо ви хочете бути здорові чи схуднути). Лише 14 % дорослих їдять рекомендовані п’ять фруктів та овочів на день, а середньостатистичний дорослий споживає майже 50 кілограмів цукру на рік.

Ця статистика має нас вжахнути. Але подивімося в очі правді: якщо ми належимо до цієї більшості, наш соціальний мозок каже нам: «Яке полегшення: я такий, як усі». Що частіше ми чуємо цю статистику, то більше переконуємося: так роблять люди, тому не буде нічого поганого, якщо і я так чинитиму. Якщо я схожий на 86 % населення, навіщо мені взагалі змінюватися?

Вважаючи себе «нормою», ми навіть починаємо по-іншому себе сприймати. Наприклад, що більше наша нація гладшає, то худішою почувається. Звіт від 2010 року, опублікований у журналі «Архіви інтернальної медицини», показав, що 37 % людей з клінічним ожирінням не лише не вірять у це, а й думають, що їхні шанси погладшати — дуже низькі[204]. І хоча це більше схоже на заперечення реальності, цей факт просто відображає нову соціальну реальність. Поки всі довкола набирають вагу, наші внутрішні стандарти стосовно того, що таке «ожиріння», підвищуються, навіть якщо медичні залишаються такими самими.

З іншого боку, якщо людина не належить до «безвольної» більшості, то починає до неї тягнутися. В одному дослідженні мешканці приватних будинків, яким сказали, що їхні показники споживання електроенергії нижчі за середньостатистичні, почали залишати ввімкненим непотрібне освітлення та інтенсивніше опалювати будинок. Бажання відповідати соціальним нормам може бути сильнішим за прагнення чинити правильно[205].

Коли йдеться про соціальний доказ, те, що ми думаємо про дії інших людей, навіть важливіше за те, що вони, власне, роблять. Наприклад, студенти завищують частоту шахраювання своїми однолітками на іспитах. Як точно дізнатися, чи студент обманює? ­Запитати, чи роблять це, на його думку, одногрупники. Загроза суворого покарання чи шанси бути спійманими на гарячому в цьому разі нічого не дадуть. Якщо однокурсники думають, що їхні товариші шахраюють, студенти з відносно чесної групи починають надсилати одне одному повідомлення з відповідями під час іспиту (я сама колись заскочила учня на такому)[206].

Це явище не обмежується навчальною аудиторією. Більшість людей завищує відсоток платників податків, які недобросовісно заповнюють податкову декларацію. Це призводить до зростання реальних показників шахрайства, бо люди хочуть відповідати нормі[207]. І справа не в тім, що ми невиправні шахраї. Просто якщо людині дати точну інформацію про справжні норми, вона починає коригувати себе відповідно до них. Наприклад, якщо людям повідомляють точну статистику про чесність серед інших платників податків, ймовірність добросовісного заповнення податкової декларації зростає[208].

Під мікроскопом: але ж, мамо, так роблять усі!

Соціальний доказ може змінити людину, якщо вона впевнена, що так роблять усі. Чи переконуєте ви себе, що ваша вольова слабкість — не така вже й проблема, бо це норма? Чи нагадуєте ви собі, що в усіх людей, що вас оточують, така сама звичка? Якщо так, спробуйте спростувати ці переконання. Найкращий спосіб зробити це — подумати про людей, з якими у вас спільна мета. Знайдіть для себе нове «плем’я». Це може бути група підтримки, якісь курси, місцевий клуб за інтересами, інтернет-співтовариство або навіть передплата на журнал, що відповідає вашим інтересам. Якщо ви оточите себе людьми, які поділяють ваші переконання, останні стануть для вас нормою[209].