— І все одно не розумію. Вона ж цього навіть не відчує.
— Раніше були в’язниці, тепер вилучення. Що до першого, що до другого є питання, але нічого кращого ще не вигадали.
— А спробувати перевиховати? — зараз, коли вони не боялися видати свою присутність, Рамон розговорився.
— Деякі люди перевихованню не піддаються, — задумливо відповів старший поліцейський. — Поки що вилучення, а там — Комісія вирішить щодо випробувального терміну.
— І всі десять тижнів будемо сюди приїжджати?
— Та ну, це ж сказитися можна з такими понеділками, — хмикнув Марк. — Усе позмінно, — розібравшись із телефоном, він пояснив. — Раніше пробували «полюбовно» стримувати: нашийниками з електрошоком та вибухівкою. Але перші були не ефективні, а другі — травмонебезпечні для інших. Ну, і естетики ніякої — з мізками по стінах. До того ж на виготовлення таких приблуд потрібний час, до якого за злочинцем мали наглядати. Забагато честі, як для таких покидьків. Тож поки що так, дідівським методом. Може, колись щось вигадають, щоб не займатися цією дичиною кожен цикл, але це точно не пріоритетні дослідження. Хоча для найгірших випадків існує процедура.
Уже в машині Марк подивився на годинник.
— Ще сім адрес. До світанку маємо встигнути.
— Не забагато скажених для такого міста? — Рамон доклав набої в пістолет і перевірив глушник.
— Так це тільки наша квота. По місту набагато більше.
— Жесть…
— І до цього звикнеш.
Марк вів машину порожніми дорогами. Єдина ніч, коли все, що відбувається, відомо майже до секунди. Авжеж, за цей час з’явилося багато способів піднятись раніше: попросити знайомих, які вже прокинулися або живуть в інших часових поясах, або домовитися з професійними будильниками, як-от Ахмед. Але більшість такими дрібницями не морочиться, бо сенсу в цьому майже немає. Тож так, ці кілька годин — справжній період замороженої стабільності. Проте, щойно прокинуться люди, нездатні завести будильники раніше, ніж вони зробили це понад двісті циклів тому, все знову порине в невідомість. Та ненадовго. Лише до наступного понеділка.
Їхня зміна закінчилась якраз на світанку. Усе пройшло майже без ускладнень. Лише один злочинець прокинувся та намагався дати відсіч. Але явна перевага була на боці оперативників. І тоді, коли більшість людей усе ще спить і з підсвідомості виринає страх нового часу: чи не був попередній цикл останнім, Марк повів Рамона в місце, яке ніколи не засинає.
Бар «Метелик» циклічність зовсім не змінила. Здавалося, господар і бармен в одній особі взагалі не лягає й ніколи не покидає свого посту. Саме тому оперативники обирали його з-поміж інших, навіть більш елітарних та ближчих до відділка.
— Я пригощаю, — Марк ледь кивнув бармену й показав пальцями «два». Не встигли вони сісти, як кухлі з холодним пивом уже з’явилися перед ними. — Певно, тобі хочеться чогось міцнішого, але повір моєму досвіду — так ти краще розслабишся.
Рамон відразу осушив кухоль майже до дна.
— Та норм. І не таке робили, — хлопець намагався зберігати спокійний вигляд. Але Марк помічав його дискомфорт. Колись він сам, звиклий до забирання життів, пристосовувався до нового порядку і своєї ролі в ньому. Деякі речі бентежили його досі.
— Така вона, наша робота, — Марк куштував пиво неспішно, насолоджуючись кожним прохолодним ковтком. — Головне, що дієво.
— Головне, що за це платять, — Рамон допив свою порцію та просигналізував бармену повторити. — Вигадали з цими кредитами, — в очікуванні нового келиха він дістав сигарети та запропонував колезі.
— А мені так спокійніше, — промовив Марк, випускаючи дим. — Таке суспільне страхування: кожен за кожного. Он бармен періодично слухає моє скиглення, а я стежу за порядком, щоб його не ресетнули та всілякі психи не доймали.
— То ти з цих, ідейних, — зітхнув новачок.
— Не сказав би, — Марк відразу спохмурнів. Він не вважав свою роботу сенсом життя. Навпаки, лише ілюзією цього сенсу. До циклічності він мріяв про рутинність і безпечність, про життя з Лорою… Петля мала б забезпечити цю стабільність, та не все склалося так, як гадалося.
— Чувак, я думав, ти мені маєш надавати психологічну підтримку, а не я тобі, — засміявся Рамон. — Тоді в мене єдина і найкраща пропозиція — нажеремося в хлам!
Цикл 12
Еліза
Незважаючи на свавілля навколо, деякі люди спромагалися влаштовувати вечірки. Точніше, збіговиська людей, які закидались усім: від алкоголю до кислоти; влаштовували бійки, оргії, набивали тату, сцяли один на одного, і все це під веселеньку музику. Якщо діджей когось не влаштовував, його швидко ресетили до наступного циклу, а звільнене місце займав інший охочий. Дивно, що стільки людей попри таку небезпеку хотіли спробувати себе в ролі господаря танцмайданчика.