— Я справді досі вражений усім, що трапилося, — спробував частково підтвердити її припущення Марк. — От і все.
— То нащо тобі темпускоп?
— Хочу перевірити ще одне місце, куди міг приходити Пеппер, — тепер уже на сто відсотків збрехав він.
— Справа Пеппера закрита, — не вгамовувалася Руді. — У що ти лізеш? Ти розумієш, що можеш стати наступним?
— Давай я сам за себе похвилююсь, — Марк спробував зупинити її суворим тоном. — Дякую за турботу, але вона зайва, — він потягнувся, щоб схопити кейс із темпускопом, але Руді відвела його руку.
— Що ти задумав? — виділяючи кожне слово, вимагала вона відповіді.
— Я виконую свою роботу і прошу тебе виконувати свою.
— «Виконую свою роботу», — перекривила Руді. — Та ти тут майже не з’являвся!
— Може, ти не знаєш, але в людей бувають емоції.
— Та що ти кажеш! То я недостатньо емоційна для тебе? Не вистачає адреналінчику? Тому ти з підозрюваною почав мутити?
— Може, повернеш робочий тон? Я все ж таки зараз твій керівник, — спокійно, але різко промовив Марк, сподіваючись повернути розмову в офіційне русло.
— Ти зрадник.
— Я не хочу чути вигадані звинувачення від незадоволеної жінки, яка не отримала бажаного.
— То ось ким ти мене вважаєш, — Руді скочила з-за столу, ледь не перевернувши його. — Гадаєш, ти такий неймовірний коханець, що я голову втратила? Хлопче, забагато про себе думаєш.
— Руді, досить! — гаркнув Марк. — Відійди й дай мені темпускоп. Це наказ.
— Терористам своїм будеш накази віддавати. Я бачила, куди ти линяєш замість роботи. Пеппер просто був принциповим старим, який ліз куди не просять, от і отримав. А ти пішов ще далі. Перестав вірити в кінець світу? Та це, бляха, і неважливо!
— Я можу все виправити, — спробував пояснити Марк. Зараз йому не хотілося підіймати зайвий ґвалт і тим більше застосовувати силу до Руді. — Будь ласка, не заважай.
— Нема чого виправляти, — поступатися вона не збиралася. — Я не повернуся! Петля найкраще, що сталося з цим світом. Гадаєш, що як приєднався до фанатиків із Церкви чи терористів… Байдуже! І тепер маєш право розпоряджатися майбутнім інших?
— Не змушуй мене, — Марк підійшов так близько, що, здавалося, ще крок — і він випхає Руді.
— А то що? — з викликом дивилася вона. — Спробуєш забрати силою — я закричу. І що ти всім скажеш? А вбити — в тебе кишка тонка, — виплюнула останні слова й з принизливим смішком додала: — Ти ледь шиї торкався, коли я просила трохи придушити мене.
Марк схопив її, підтягнув до себе та затиснув рота. Поки шукав поглядом, чим її зв’язати, Руді пручалася, звивалася і в якийсь момент їй удалося вкусити Марка за руку. Він відсахнувся, стримуючи крик, та спробував знову вхопити дівчину. Руді тягнулася до кейса з темпускопом. Може, хотіла схопити його й викинути у вікно, але не встигла, Марк міцно її стиснув. Тепер вона пустила в хід ноги — зарядила каблуком по пальцях ноги Марка. Той послабив хватку, і їй удалось вислизнути та знов наблизитись до кейса.
— Я сподівалася, що ти зрозумієш, — прошепотіла Руді та набрала в груди повітря, щоб крикнути.
Марк виявився швидшим. Він відштовхнув її, сильніше, ніж очікував. Руді впала та вдарилася головою об кут металевого сейфа. Її ноги кілька разів судомно смикнулись, а тоді вона завмерла з широко розплющеними очима.
— Дідько! Руді! — Марк кинувся до неї.
Він промацував пульс та намагався виявити ознаки дихання. Ні одного, ні другого не було. Згадавши прийоми першої домедичної допомоги, хай скільки б років пройшло, тіло автоматично відтворювало завчені рухи. Він поклав Руді на спину, розмістився поряд на колінах, затиснув їй ніс, зробив п’ять вдихів у рот, забрав руку з носа і провів непрямий масаж серця.
— Один, два, три, чотири, п’ять, — тихо відрахував він у потрібному темпі. Знову зробив штучне дихання, перевірив пульс — жодної реакції. Повторив. І ще раз, і ще раз…
Руді була мертва. Звичайна справа в циклічності та непоправна втрата в разі повернення майбутнього.
— Нащо ж ти так, — Марк відповз від тіла Руді та, схопившись за голову, намагався зібрати думки докупи. Усе пішло не за планом. Цього не мало статися.
Нерухомі мертві очі дивилися прямо на нього з тим самим докором у погляді, з яким вона його зустріла.
Переносити операцію на інший цикл вони не могли. Тим більше тепер, коли йому стали на заваді. У наступному циклі Руді його здала б та зробила все, щоб відсторонити від поліцейських обов’язків. Шляху назад уже немає. І якщо їм удасться, Руді майбутнього вже не побачить.