Серед цього веселого шаленства розважалися й Еліза з Алекс. Алекс зі своїми численними тату й пірсингами мала в цій атмосфері більш органічний вигляд, проте почувалась навпаки. А ось Еліза, із зовнішністю суворої жінки-вікінга, здавалося, поринула у свою стихію. Весь запал, який накопичувався в ній ще зі студентських років, не зроблені дурниці, не випиті шоти — усе вийшло назовні. Схоже, Алекс це бентежило, тому вона не відходила від подруги, граючи роль старшої сестри, особистої охоронниці та медсестри в одній особі. Що ж, Еліза сприймала такий нагляд спокійно, але це жодним чином її не гальмувало.
До світанку ряди «відпочивальників» поріділи. Хтось спав непробудним сном від різних речовин, хтось від втрати крові або голови. Дівчатам пощастило залишитися серед тих, хто вижив. Ледь тримаючись на ногах від утоми, вони пошкандибали до найближчого готелю. Агресивні анархісти такі місця не дуже полюбляли та віддавали перевагу чужим будинкам і квартирам, де в гіршому разі були особисті речі, а в кращому — хтось із мешканців, який завжди потрапляв під гарячу руку. Тому ночівля в готелі здавалася цілком безпечним варіантом.
Подруги зайшли у стандартний номер, трохи далі від ліфта й сходів, де, окрім старого телевізора і ще старішого мінібару, не було нічого цінного. Дешева кімната з двома окремими, не дуже зручними ліжками, ідеально пасувала їхнім потребам.
Поки Еліза насолоджувалася холодним душем, Алекс переглядала новини. Майже відразу після оголошення про циклічність урядовці чи «хто там вони в біса такі» взяли контроль над сайтами державних органів, щоб не створювати щоразу нові, та постили туди всі новини та нововведення. От і зараз з’явилася нова публікація.
— Вони беруть під контроль наркотики, — повідомила Алекс, коли Еліза вийшла з ванної, витираючи волосся рушником.
— Га?
— От щойно прочитала. За кілька циклів вводять нову міжнародну валюту. Обізвали її кредитами.
— На біса?
— Бо наркота, свіжоприготована їжа та всілякі послуги стануть платними. Вони навіть планують запустити авіасполучення.
— Та ну, — фиркнула дівчина. — Сумніваюся, що вони зможуть таке влаштувати. Це ж які ресурси треба кинути?
— Та ресурси вже давно не проблема, — зітхнула подруга. — Хоч ядерку щодня запускай.
— Здається, хтось уже й запускав, — замислилась Еліза.
— Так росіяни ж. Образилися на весь світ, думали, що Штати нову зброю винайшли, і бахнули куди могли.
— А чого до нас не долетіло?
— Господи, Елізо. Ти така буха була, що навіть ядерний вибух проспала, — закотила очі азійка. — Коротше, раз вони таке заявили, то ресурси мають.
— Ну і хрін з ними. Ніби до петлі неможливо було щось таке роздобути.
— Так то воно так, але раніше зрозуміло було, з ким перетерти. А зараз? Контроль буде в ідейних. А з ними не домовишся. Вони не за гроші утримують порядок, а, наприклад, щоб їхні родини безпечно жили й раділи життю. Та й що ти зможеш запропонувати? За красиві очі вже нічого не повирішуєш.
— Бляха, — Еліза гепнулася на ліжко. — І як ці кредити заробляти?
— Он на сайті список вакансій. — Алекс аж присвиснула. — Ні хріна собі списочок. Навіть проституцію внесли.
— Нє-е-е, професійно я не потягну, — заржала Еліза.
— Може, в поліцію? Поганяєш злочинців і познайомишся з наркодилерами.
— Ага. І в найвідповідальніший момент мене переполовинить від болю, і всі наркодилери розбіжаться, — саркастично хмикнула дівчина.
Фіброміалгія — перший діагноз, який поставили Елізі ще до циклічності. Він виявився хибним, як і багато інших. Спочатку це були незначні короткочасні болі, але поступово вони стали нестерпними. І звикнути до цього виявилося неможливо. Лікарі, здається, зробили їй усі можливі обстеження, але так і не знайшли жодних пояснень цим болям. Усі в один голос твердили, що це психосоматичне й треба розібратися з ментальним здоров’ям. Та походи по психологах, психотерапевтах і психіатрах теж не мали успіху.
Звичайні знеболювальні не дуже допомагали, тож дівчина швидко перейшла на гідроморфон та меперидин, які дозволяли впоратися з нападами, принаймні так, щоб їх можна було терпіти.
З початком циклічності заборони спали, і вона відкрила для себе морфін, потім героїн, від якого відчуття болю відходило на другий, якщо не на третій план, та частіше зупинялася на кокаїні — як на поєднанні знеболювального зі стимулятором. Але виявилося, що навіть раніше заборонені сильнодіючі та наркотичні речовини не дають того полегшення, на яке розраховувала Еліза. І кожного циклу вона в цьому впевнювалася, продовжуючи збільшувати дози та додаючи алкоголь.