ООН уже не мала авторитету, і заяви довіряли чинним політикам та урядовцям, чиї імена були на слуху. Зараз виступав король Данії, який зміг не тільки зберегти свій монарший статус, а й отримав ще більшу довіру підданих своєї держави.
Шановне людство! Загроза нашої кончини минула. Як повідомляють науковці, численні перезавантаження нашого світу нівелювали виникнення справжнього вакууму. Нарешті ми повернули своє майбутнє, а з ним і можливості змін. Циклічність багато чого нас навчила, і, я впевнений, людство зможе зробити висновки та використати цей непересічний досвід не тільки для відновлення минулого суспільного устрою, а й для створення нового, справедливішого та гуманістичного…
— Що він верзе? — не витримала Еліза. — Як перезавантаження могло вплинути на вакуум?
У Марка задзвонив телефон.
— Так, Міло, — відповів він.
— Марку, — крізь сльози ледь удавалося розібрати слова. — Ми їх убили! Насправді! Ой яке горе! Бідосі…
— Послухай мене. Ти не винна! Зроби кілька глибоких видихів і повтори, що ти не винна.
— Не можу, Марку, — завивала санітарка. — Ще й Пеппер у рефрижераторі. Більше ніякої надії, ні для кого з них. Господи, лишенько! Там малюсіки, і та красива акторка, і наша Розочка… передоз. А ми їх усіх, як дрова якісь!
— З тобою поряд хтось є? Я зараз під’їду.
— Я ж не вбивця, Марку! Ми роботу робили. Сумлінно робили.
— Ти не винна, Міло. Міло? Міло?
У динаміці пролунав звук удару, і зв’язок перервався.
— Лайно собаче! — вилаявся Марк.
— Все брехня, — прошепотіла Еліза. — Брехня! — Вона кинулася до ноутбука та відкрила креслення Машини часу. — Ось що мав на увазі Дмитро. — Вона розглядала схему хроносинхронізатора. — Дідько, це взагалі не моя тема, — вона не могла знайти візуального підтвердження своєї здогадки.
— Я не розумію, — зізналася Алекс. Марк підтримав її таким самим запитальним поглядом.
— Теорія паралельних світів Г’ю Еверетта, — пояснила Еліза. — Квантові невизначеності, суперпозиція, кіт Шредінгера… Оця вся херня. Хвильова функція створює подвійну реальність. Якщо це правда, то…
— То ми не зациклені в петлі, а переміщуємося в паралельну реальність, — підхопила Алекс.
— І кожний окремий цикл — окрема реальність, — закінчила думку Еліза.
— Тобто ви хочете сказати, що після кожного циклу з’являвся паралельний Всесвіт, де наставало 8 липня і залишались усі наслідки попереднього циклу?
— Боюся, що так, — підтвердила Еліза. — І або ти залишаєшся у своєму циклі, або переходиш у новий цикл, як…
— …копія, — озвучила страшну реальність Алекс.
Кожний із них згадав свої найгірші смерті та найогидніші цикли. І кожен із них із полегшенням зітхнув, що опинився не в них. Та лайна вистачало і тут.
Йорґен
Йорґен Ґелук, найвидатніший науковець свого часу, стояв посеред пустого ангара. Тепер про Машину часу нагадувала тільки величезна вирва. З хвилини на хвилину почнуться телефоні дзвінки, неочікувані гості, крики, благання та ще багато різних проявів людських емоцій і нелогічних дій. Але це все згодом. Йорґен був готовий до цієї миті. Точніше, його 232-га копія. Оригінал так і залишався у доциклічності, а наступна 233-тя копія перемістилася в новий цикл. Науковець, як і зазвичай, подумки побажав собі, 233-му Йорґену, удачі.
Коли перший шок минув, до вирви потягнулися люди.
— Докторе Ґелук, що сталося? — підійшов до керівника Острова один із операторів Машини. Водночас увійшли ще кілька вчених на чолі з Орлою та Бертольд.
— Колеги, вітаю вас у Всесвіті номер 232, — як досвідчений шоумен, представив він нову реальність, розвертаючись обличчям до присутніх та розкинувши руки в запрошувальному жесті. — Прикро, що наша подорож закінчилася саме тут, але нічого не поробиш, — науковець розумів, що реакції людей можуть бути непередбачуваними, тому всім своїм виглядом підкреслював упевненість та розуміння ситуації. — Мандрівки в часі, а якщо бути точним, переміщення в минуле, як і підтверджувала більшість наших та попередніх досліджень, неможливі. Тому довелося трохи шахраювати. Чорна діра переносила нас не циклами, а копіями нашого світу. Квантовий мультивсесвіт підтвердився не тільки теоретично, але й емпіричним шляхом. Наші оригінали продовжують жити, ніби Машина часу ніколи не запускалася. Попередні копії прокидаються в черговій, як вони думають, петлі, тимчасом як ми, копії тих копій, продовжуємо жити з наслідками, які вони нам залишили в попередньому циклі. Суто математично колись це мало статися. З чим я вас і вітаю. Розумію ваше сум’яття, тож одразу перепрошую, що довелося тримати цю інформацію в таємниці. Але іншого вибору, на жаль, не було. А тепер прошу повертатися до роботи. Треба перебудувати процеси з урахуванням звичайного часоплину, — закінчив свою промову Йорґен. Але він очікував на найголовніше та найнебезпечніше запитання.