Дилер виклав на стіл три карти. Гравці, що залишилися, простукали «чек». Дилер виклав ще одну карту. Чоловік із капелюхом підвищив ставки, намалював лінію навколо кисті. Жінка з червоною помадою вийшла з гри. У банку додалося ще два пальці. Лора підтримала ставку.
Марк не впізнавав свою жінку. У неї горіли очі, вона отримувала від цього кривавого дійства справжнє задоволення.
На столі з’явилась остання карта. Цього разу ставки знов підвищила Лора. Вона намалювала лінію до ліктя. Чоловік перевірив карти, подумав хвилинку й підвищив ставку — провів лінію біля плеча. Вони обмінялися з Лорою довгими поглядами. Врешті-решт вона вхопила крейду й намалювала лінію навколо шиї — ва-банк!
Чоловік хмикнув. Тепер він почувався впевненіше. Крейда окреслила шию і йому.
Гравці розкрили карти.
У чоловіка був «флеш» із чирв. Він звів переможний погляд на суперницю, але цей вираз обличчя швидко зник. Лора хижо посміхнулася: у неї на руках був «фул-хаус» з дам та двійок.
— Весело, еге ж? — вона із запалом подивилася на Марка, але їхня увага відразу перемкнулася на чоловіка за ігровим столом. Різак помічника дилера спрацював швидко: голова гравця покотилася на стіл. Навіть капелюх не впав.
Марк мовчки дивився на те, як кров розтікається по сукну.
— Допоможеш із тілом? — відірвала його від цього споглядання Лора.
— Дякую, та щось мене це не приваблює, — Марк сподівався, що Лора встане й поведе його в якесь інше місце, але помилився.
— Я так і думала, — розчаровано гмикнула Лора та перемкнула увагу на ігровий стіл. — Вихід знайдеш.
Марк не сперечався.
— Вам пошматувати? — уточнив помічник дилера в Лори.
— Ні, дякую. Я сама, — ввічливо відмовилася вона, ніби від пакета в магазині. Що ж, якийсь час у неї будуть «фішки» для ставок.
Дивитися, як патрають залишки гравця, Марк не став. Він поспішив назовні, де під палючим сонцем дихати було легше, ніж у прохолодному залі казино. Світ справді змінився, і ці зміни Марку зовсім не подобалися.
Цикл 15
Йорґен
Машина часу працювала, як квантовий годинник (який, до речі, входив до її складу), сумлінно виконуючи свою роботу. Єдине, що помітили техніки ще під час ракетної атаки, а потім підтвердили й іншими спостереженнями, — верхня захисна оболонка мала незначні ознаки зношування. Висновок напрошувався сам собою: окрім пам’яті людей, незмінною залишалася ще одна річ — сама Машина.
Верхня оболонка частково прикривала рухомі елементи енергетичного кільця Керра — Ньюмена, яке створювало магнітне поле, здатне взаємодіяти з електромагнітними властивостями чорної діри — ядра Машини, та забезпечувати роботу генераторів негативної енергії. Ця енергія стимулювала випромінення з чорної діри, не даючи їй збільшувати масу, а тим самим і гравітацію. Вся конструкція Машини була спрямована на утримування ядра у стабільному стані та запобігала його колапсу або неконтрольованому розширенню. Це стало можливим завдяки використанню технологій кротовин спочатку в темпускопі, а потім і для створення Машини часу. І завдяки цьому ж із невеликої чорної діри вдалося сформувати кротовину, яка переносила світ петлею часу — міст Ейнштейна — Розена, умовний тунель, що з’єднав дві окремі точки часопростору. Через нього чорна діра ніби «виверталася навиворіт» та повертала світ на початок циклу — у 1 липня 2058 року.
Цей процес вираховувався з ювелірною точністю, тому зношування деталей, хоч і незначне, могло спричинити ризики. Безконтрольне стрімке збільшення чорної діри цілком могло стати причиною кінця світу, задля порятунку від якого її й створили.
Для утримування гравітаційного впливу та підтримання потужного магнітного поля для запчастин використовували надпровідникові матеріали. Гарна новина: ці деталі досить легко обслуговувати, а в разі потреби — замінити. Погана: деталі, що містилися під захисною оболонкою, замінити неможливо через викривлення простору поряд із ними. Фізично неможливо встигнути навіть дістатися до них упродовж циклу, не те що полагодити. На щастя, і зношувалися запчастини так само повільно. Поки що жодних підстав для хвилювання не було.
Поки що.
Коли ввійшов Стівен, Йорґен саме переглядав звіти щодо поставки матеріалів та заміни зношених елементів.
Упродовж цих кількох тижнів, а точніше циклів, Стівен став частим гостем на Острові. Він відповідав за суспільно-економічну сторону циклічності, а Йорґен узяв на себе технічну.